Словник Української Мови
1. Старовинний верхній одяг з грубого сукна, зазвичай довгий, з широкими рукавами та каптуром; тип плаща або халату, що використовувався переважно в Карпатському регіоні.
2. Розм. про стару, поношену, часто брудну або зношену верхню одяжину; лахміття.
3. Заст. Грубе сукно, з якого шили такий одяг.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
2. (рідко) Власна назва села в Україні, зокрема села у Хмельницькій області.
1. (діал.) Щільна група дерев, чагарників або інших рослин, що ростуть разом; гущавина, хаща.
2. (діал.) Густа, кучерява волосина, шевелюра.
3. (діал., рідк.) Назва невеликого лісового урочища, гаю в окремих регіонах України.
1. (діал.) Пташина голова, особливо курчача; також ласощі з пташиних голівок.
2. (діал., перен.) Людина з великою головою або з густим волоссям; часто вживається як прізвисько.
3. (діал.) Верхівка, маківка чогось, наприклад, дерева.
4. (діал.) Купка, копиця, невелика група чогось (наприклад, сіна).
Який має властивості ґушу (рідкого борошна з жита, вівса або ячменю); схожий на ґушу.
1. Який не має кишок, позбавлений кишок (про живих істот).
2. Який стосується організмів, що не мають кишкової порожнини або спеціалізованої травної системи.
1. Який не містить кисню, позбавлений кисню; такий, що відбувається за відсутності кисню.
2. У хімії та металургії: такий, що не окиснюється, стійкий до дії кисню; призначений для роботи в середовищі без кисню.
1. Який не має керма, засобу керування (про транспортний засіб, судно тощо).
2. Переносно: такий, що не має керівництва, організації, чіткого напрямку дій; безладний, неорганізований.
3. У техніці: такий, що функціонує без безпосереднього керування людиною, автономний (наприклад, про літальний апарат).
1. Який не має кебе́ти — не має високої, конусоподібної шапки (кебе́ти), що є частиною традиційного вбрання деяких народів (наприклад, кримських татар).
2. У переносному значенні: позбавлений ознак національної ідентичності, традиційного вигляду або колориту; асимільований, знеособлений.
1. Позбавлений квіток, що не має квіток (про рослини або їх частини).
2. У ботаніці: такий, що не утворює квіток і насіння, а розмножується спорами (про нижчі рослини, наприклад, мохи, папороті, хвощі).