Древослів

Словник Української Мови

безквітковий

[bɛzkʋitkoʋɪj] Прикметник

Буква:Б

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Позбавлений квіток, що не має квіток (про рослини або їх частини).

  2. (Ботаніка) –

    У ботаніці: такий, що не утворює квіток і насіння, а розмножується спорами (про нижчі рослини, наприклад, мохи, папороті, хвощі).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безквітковий, р. безквіткового, д. безквітковому, з. безквіткового, о. безквітковим, м. безквітковім

Більше записів