1. (історичне) Жіноча в’язниця, місце ув’язнення для жінок.
2. (переносне значення) Місце, де панують суворість, пригнічення, неволя; символ несвободи.
-
в’язільник
1. Рослина роду в’язіль (Ononis), багаторічна трав’яниста рослина родини бобових із колючими стеблами, рожевими або пурпуровими квітами, поширена на сухих луках, схилах; вид Ononis spinosa — в’язільник колючий.
2. Рідкісна назва для рослини вовчуга (Anchusa) або інших видів родини шорстколистих, що мають схожі властивості або використання.
-
гаврилівна
По батькові жіночого роду, утворене від чоловічого імені Гаврило; вказує на ім’я батька особи, застосовується після власного імені або замість нього.
-
евдемонізм
1. Філософська теорія, що вважає щастя (блаженство, евдемонію) найвищою метою людського життя та основним критерієм моральності.
2. Етичний напрям, що постулює прагнення до щастя як основу моральної поведінки та визначальний мотив людських вчинків.
-
в’язіль
1. Рослина родини бобових з перистим листям, рожевими або білими квітками, що росте на луках і використовується як кормова культура; конюшина (Trifolium).
2. Застаріла назва для деяких видів рослин родини бобових, зокрема конюшини лучної (Trifolium pratense).
-
ґумотехнічний
1. Стосовний до ґумотехніки — технології виробництва гуми та виробів з неї.
2. Призначений для роботи з гумою або пов’язаний з її технічною переробкою.
-
гаврилів
Гаврилів — українське прізвище, що походить від чоловічого імені Гаврило (Гавриїл).
Гаврилів — назва низки населених пунктів в Україні (наприклад, села у Вінницькій, Житомирській, Львівській та інших областях), похідне від прізвища або імені перших поселенців чи власників.
Гаврилів — поширена назва вулиць у різних населених пунктах України.
-
в’язій
1. (діал.) Те саме, що в’язіль — дерев’яна частина плуга, до якої кріпляться леміш, полиця та інші деталі.
2. (діал., заст.) Те саме, що в’язь — зв’язка, в’язанка (наприклад, соломи, хмизу).
-
евдафічний
1. (у геології, ґрунтознавстві) Пов’язаний з властивостями ґрунту або субстрату, що обумовлюють характер рослинного покриву; ґрунтовий.
2. (у біології, екології) Стосовний до впливу фізичних та хімічних властивостей ґрунту на живі організми, зокрема на розповсюдження рослин.
-
в’язь
1. Стилізоване декоративне переплетіння літер, характерне для давнього рукописного письма, особливо в кириличних текстах, що утворює складний орнаментальний візерунок.
2. Старовинний вид орнаментального письма, при якому літери в слові з’єднуються між собою безперервною лінією, утворюючи складний візерунок, що нагадує плетіння.
3. У переносному значенні — щільне, складне переплетіння чого-небудь (наприклад, гілок, думок, подій).