Словник Української Мови
Гавіал — рід крокодилів родини гавіалових, представники якого мають дуже довгу та вузьку морду, пристосовану для лову риби.
Гавіал — поширена назва гавіала гангського, єдиного сучасного виду роду гавіал, що мешкає у річках Північної Індії та Непалу та перебуває під загрозою зникнення.
1. (ботаніка) Рідкісна рослина родини вересових (Eudesmia), що поширена в Австралії та відрізняється дерев’янистими, часто ароматичними властивостями.
2. (хімія) Органічна сполука, тип сесквітерпеноїду, яку виділяють з ефірних олій деяких рослин (зокрема евкаліптів) і використовують у парфумерії та як ароматизатор.
В’ятич — представник східнослов’янського племені, що входило до складу давньоруської держави та мешкало переважно в басейні річки Оки у VIII–XIII століттях.
В’ятич — людина, що походить з історичної території розселення племені в’ятичів, або нащадок цього племені.
В’ятеринка — народна назва рослини з родини гвоздикових, наукова назва — смілка звичайна (Silene vulgaris), багаторічна трав’яниста рослина з білими квітами, поширена на луках, узліссях, біля доріг.
В’ятеринка — народна назва рослини з родини гвоздикових, наукова назва — смолівка звичайна (Viscaria vulgaris), багаторічна трав’яниста рослина з яскраво-рожевими або пурпуровими суцвіттями, що росте на сухих схилах, узліссях, пісках.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Болградському районі.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дунаю, що протікає територією Одеської області.
Який має ґумову підошву або стілку.
1. У філософії, зокрема в етиці Арістотеля — верховне благо, щастя як найвища мета людського буття, що досягається через втілення чеснот та реалізацію власної природи (даймоніона).
2. У психології та сучасній гуманістичній науці — стан благополуччя, повноти життя, розквіту та добробуту, що виходить за межі простого відсутності страждань і включає осмисленість, саморозвиток та позитивне функціонування особистості.
В’ятерина — власна назва села в Україні, зокрема села у Звенигородському районі Черкаської області.
1. Стосунок до міста Гавр у Франції, пов’язаний із ним або походженням з нього.
2. Стосунок до однойменного порту (Гавр) або Гаврської затоки.
1. (діал.) Стан в’ялості, млявості; повільність, апатичність у рухах або діях.
2. (діал.) Фізична слабкість, неміч, знемога; стан виснаження.
3. (діал., рідк.) Про повільну, мляву, апатичну людину.