Древослів

Словник Української Мови

  • вавилон

    1. Стародавнє місто в Месопотамії, столиця Вавилонського царства, великий культурний, торговельний і політичний центр, відомий своїми архітектурними пам’ятками (зокрема, Вавилонською вежею та висячими садами).

    2. У переносному значенні — галасливе, багатолюдне місце, де зосереджено представників різних народів, мов і культур; символ сутолоки, сум’яття та розмаїття.

    3. У християнській традиції (з великої літери) — символ гріховного світу, ворожої Богові цивілізації або безбожної влади, часто протиставляється Єрусалиму як місту Божому.

  • еве

    1. Народ у Західній Африці, що проживає переважно на території Гани, Того та Беніну; також представник або представниця цього народу.

    2. Мова народу еве, що належить до гвінейської групи нігеро-конголезької мовної сім’ї; одна з найпоширеніших мов у Гані та Того.

  • вавеліт

    1. Мінерал класу фосфатів, гідроксифосфат алюмінію, що утворює дрібні кристали або ниркоподібні агрегати зеленого, білого, жовтуватого кольору; названий на честь польського геолога Вільгельма Вавеля.

    2. (іст.) Уживана в XIX — на початку XX століття назва для одного з видів піскуватого вапняку, що видобувався поблизу Кракова (Польща) на пагорбі Вавель.

  • вава

    1. (діал.) Те саме, що рана — пошкодження тканин живого організму з порушенням їх цілісності, що виникає внаслідок зовнішнього механічного впливу.

    2. (перен., розм.) Сильний душевний біль, переживання, психологічна травма.

    3. (дітл.) Уживається для позначення будь-якого болю, пошкодження на тілі або предмета, що їх спричинив (наприклад, гарячий предмет, гострий інструмент).

  • гагара

    1. Великий водоплавний птах родини гагарових (Gavia) з видовженим тілом, гострим дзьобом і гучним криком, що мешкає на півночі Євразії та Північної Америки.

    2. Рід птахів (Gavia), до якого належать вищезгадані види, єдиний у родині гагарових (Gaviidae).

    3. Переносно: про незграбну, високу та худу людину (розмовне, часто іронічне або зневажливе).

  • евдіометрія

    Евдіометрія — метод вимірювання об’єму газів у хімічних реакціях за допомогою приладу евдіометра, зокрема для аналізу складу повітря або газових сумішей.

  • вабіння

    1. (спеціальне) Процес приваблення, заманювання тварин (переважно птахів) за допомогою звуків, що імітують їхній голос, або за допомогою спеціальних пристроїв (вабів) з метою полювання, спостереження чи фотографування.

    2. (переносне, рідше) Дія за значенням дієслова «вабити»; спокусливі, принадні заклики, обіцянки, що мають заманити когось.

  • гагакнутися

    1. Різко, несподівано вдаритися, ударитися об щось, зазнати удару (часто з відтінком незначності ушкодження або комічності ситуації).

    2. Перен. Зазнати невдачі, провалу в якійсь справі; потрапити в неприємну ситуацію.

  • евдіометричний

    1. (в історії науки) Пов’язаний з евдіометром — застарілим приладом для хімічного аналізу газів, визначення їх об’єму та складу.

    2. (переносно, рідко) Сприятливий для здоров’я, чистий (про повітря); той, що оцінює якість повітря.

  • вабність

    Власна назва села в Україні, що входить до складу Горохівської селищної громади Луцького району Волинської області.