Словник Української Мови
Газозбірник — спеціальна споруда, резервуар або система трубопроводів на нафтогазових родовищах, призначена для збору, первинного очищення та транспортування газу з окремих свердловин до пунктів подальшої переробки або магістральних газопроводів.
Газозбірник — закрита ємність або система в технологічних установках хімічної, металургійної чи іншої промисловості для збирання технологічних або відхідних газів з метою їх утилізації, повторного використання або знешкодження.
1. Властивість бути валідним, тобто таким, що відповідає встановленим вимогам, правилам або стандартам; законність, обґрунтованість, чинність (наприклад, валідність документа, тесту, дослідження).
2. У логіці та математиці — властивість логічного висловлювання або формальної системи бути правильними, істинними за будь-якої інтерпретації; обґрунтованість висновку, що випливає з посилок.
3. У психології, педагогіці та соціології — характеристика методики дослідження, що показує, наскільки вона вимірює саме те, для чого призначена, та відповідає дійсності.
1. У давньоримській міфології — німфа, яка була порадницею та натхненницею другого римського царя Нуми Помпілія; узагалі — жінка, яка є порадницею, натхненницею або музою для чоловіка (особливо державного діяча, митця).
2. Рід водних рослин родини егерієвих, поширених у прісних водоймах; також відомий під назвою водяна зараза (лат. Egeria).
Процес підтвердження, що певна система, метод, модель або алгоритм працює правильно та відповідає поставленим вимогам і очікуваним результатам; перевірка на коректність і точність.
У сфері інформаційних технологій та розробки програмного забезпечення — етап тестування, що підтверджує, що створений продукт відповідає потребам користувача та вимогам замовлення.
У контексті даних — процедура перевірки інформації на відповідність заданим правилам, форматам або стандартам для забезпечення її якості та придатності для використання.
1. Призначений для збирання, відведення або транспортування газу (переважно природного або шахтного метану) з певної території або об’єкта.
2. Стосовний до технічних систем, комунікацій або споруд, що виконують функцію збору газу.
Егеон — у давньогрецькій міфології: морське божество, син Посейдона, один із трьох гекатонхейрів (сторуких велетнів), який разом із братами Бріареєм та Гієсом допоміг Зевсу перемогти титанів.
Егеон — поетична назва Егейського моря, що вживається в літературних текстах.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. (в історії) Назва середньовічної генуезької торгової факторії (консульства) та порту на місці сучасного села Валіде в XIV—XV століттях, відомої в італійських джерелах як *Valedi* або *Lo Validi*.
1. (розм.) Відповідати на чиїсь слова, зауваження або питання лише короткими вигуками «еге», «ага», «гм», не вступаючи у справжню розмову або не виявляючи значної зацікавленості.
2. (перен., розм.) Погоджуватися з кимось формально, без переконання, лише щоб уникнути суперечки або продовжити розмову.
1. Створений з ґрунтобетону; призначений для виготовлення або укладання ґрунтобетону.
2. Пов’язаний із технологією виробництва чи застосування ґрунтобетону.
Процес офіційного визнання, підтвердження відповідності певним вимогам, стандартам або критеріям, що надає чинність документу, процедурі, системі чи результату.
У технічній, інформаційній та управлінській сферах — комплекс перевірок, оцінок і випробувань, спрямованих на підтвердження того, що продукт, система, дані або процес повністю відповідають очікуваним потребам, вимогам замовника та призначенню.
У контексті даних та програмного забезпечення — процедура перевірки коректності, цілісності та придатності даних або алгоритмів для використання у конкретній системі чи для досягнення поставленої мети.