Словник Української Мови
1. Технічний пристрій або система трубопроводів, призначені для збирання, відведення та транспортування газу, що виділяється в процесі виробництва (наприклад, у металургії, коксохімії, шахтах).
2. Резервуар або ємність для збору та тимчасового зберігання горючих газів, отриманих у промислових установках, перед подальшим їх використанням або переробкою.
Валяцівка — власна назва села в Україні, розташованого в Ужгородському районі Закарпатської області.
1. Призначений для захисту від шкідливих, отруйних або вибухонебезпечних газів; що забезпечує такий захист.
2. Стосуються заходів, пристроїв або обладнання, що запобігають проникненню небезпечних газів або захищають від їхньої дії.
Видавати звуки “еге”, “еге-еге” тощо, виражаючи згоду, підтвердження або розуміння під час розмови, часто між репліками співрозмовника.
1. Валянці — традиційне українське печиво у формі півмісяця або півкола, яке готується з тіста, зазвичай дріжджового, та начиняється маком, горіхами, варенням або сиром. Є характерною стравою для святкування Старого Нового року (Щедрого вечора).
2. (Розм.) Незграбні, великі або незручні черевики, взуття (за аналогією з формою печива).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “валянки” — традиційне взуття з вовняного повстю, яке виготовляється технікою валяння.
2. (переносно) Про теплі, зручні та затишні домашні капці або тапочки, часто виконані з м’яких матеріалів.
1. Призначений для заправки транспортних засобів або ємностей газоподібним паливом (зокрема, стисненим природним газом або зрідженим нафтовим газом).
2. Пов’язаний з процесом, технікою або обладнанням для подачі газу як палива.
Егейїт — мінерал класу силікатів, різновид егірину, що містить у своєму складі цинк; названий на честь Егейського моря.
Егейїт — рідкісний мінерал, який зустрічається в деяких метаморфічних породах та пегматитах, зазвичай у вигляді призматичних кристалів темно-зеленого кольору.
Валянок — рідкісне прізвище українського походження, утворене від діалектного слова “валянок” (див. значення 2).
Валянок — діалектна (переважно західноукраїнська) назва для взуття, виготовленого з повсті (валяного взуття), тобто пімоста, чобота або капців з валяної вовни.
1. Верхній родючий шар земної кори, що складається з мінеральних частинок, органічних речовин, води, повітря та мікроорганізмів; основа для росту рослин.
2. (перен.) Основа, фундамент, база чого-небудь (наприклад, знань, теорії, мистецтва).
3. (перен.) Сукупність умов, обставин, середовище, у якому щось виникає, існує або розвивається.
4. (у живопису, графіці) Основний тон, покриття або шар, що наноситься на поверхню (полотно, дошку, папір тощо) перед основним зображенням.
5. (заст.) Земля, територія, простір; країна.