Значення
- (Юриспруденція) –
Властивість бути валідним, тобто таким, що відповідає встановленим вимогам, правилам або стандартам; законність, обґрунтованість, чинність (наприклад, валідність документа, тесту, дослідження).
- (Логіка) –
У логіці та математиці — властивість логічного висловлювання або формальної системи бути правильними, істинними за будь-якої інтерпретації; обґрунтованість висновку, що випливає з посилок.
- (Психологія) –
У психології, педагогіці та соціології — характеристика методики дослідження, що показує, наскільки вона вимірює саме те, для чого призначена, та відповідає дійсності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. валідність, р. валідності, д. валідності, з. валідність, о. валідністю, м. валідності, к. валідносте