1. Розділ фізики, що вивчає методи вимірювання атмосферного тиску, а також властивості та принципи дії барометрів.

2. Сукупність показів барометра, що характеризують стан атмосферного тиску в певному місці за певний період часу.

Барометрограф — самописний прилад для безперервної реєстрації змін атмосферного тиску з часом; різновид барографа.

Барометр-висотомір — прилад, призначений для вимірювання висоти над рівнем моря (або над певною вихідною точкою) шляхом визначення атмосферного тиску, який зменшується з підйомом на висоту; різновид барометра-анероїда зі шкалою, проградуйованою в метрах.

Барометр-висотомір — пристрій, що об’єднує функції барометра для вимірювання атмосферного тиску та висотоміра (альтиметра) для безпосереднього визначення висоти польоту літальних апаратів або перебування в горах.

Барометр-анероїд — метеорологічний прилад для вимірювання атмосферного тиску, дія якого заснована на деформації герметичної металевої коробки (коробок) з розрідженим повітрям (анероїдної коробки), що змінює свою форму залежно від тиску навколишнього середовища; рідинний стовп (як у ртутному барометрі) у цьому приладі відсутній.

1. Прилад для вимірювання атмосферного тиску, що дозволяє прогнозувати зміни погоди.

2. Переносно: показник, індикатор стану або змін у якій-небудь сфері суспільного життя, економіки тощо (наприклад, “барометр громадської думки”).

Бароманометр — прилад для одночасного вимірювання атмосферного тиску (барометр) та тиску рідин або газів у замкнутому просторі (манометр).

1. Сухе червоне італійське вино високої якості, вироблене з винограду сорту Неббіоло в регіоні П’ємонт на півночі Італії.

2. Назва виноградарської зони (DOCG) в Італії, розташованої навколо однойменного селища в провінції Кунео, де виробляють це вино.

1. Архітектурний комплекс, що складається з будівель, споруджених у стилі бароко або переважно представлений пам’ятками цієї епохи.

2. Власна назва конкретного архітектурного ансамблю, пам’ятки історії та культури, що є видатним зразком барокової архітектури (наприклад, “Почаївський лаврський барокомплекс”).

Барокліти — власна назва давньогрецького міста в області Фессалія, відоме з античних джерел, зокрема з творів давньогрецького поета Гомера, де згадується серед інших міст, що взяли участь у Троянській війні.

Барокліти — власна назва (етнонім) давньогрецького племені, що мешкало в однойменному місті в Фессалії та також згадується в гомерівському переліку учасників походу на Трою (“Каталозі кораблів”).

1. (у метеорології та океанології) Властивість атмосфери чи океану, що характеризується горизонтальним градієнтом густини (щільності) повітря або води, який обумовлений їх нерівномірним нагріванням або різницею в солоності; наявність бароклінних умов, коли поверхні рівного тиску та рівної густини перетинаються.

2. (переносно) Стан або якість, що відзначається складною, динамічною внутрішньою неоднорідністю, зумовленою суттєвими перепадами впливових факторів, що призводить до активної взаємодії та змін.