1. (у медицині) такий, що спричинений зовнішніми факторами або впливає на організм ззовні; зовнішнього походження.
2. (у біології, психології) що стосується причин, які беруть початок з навколишнього середовища, а не зсередини організму.
Словник Української Мови
1. (у медицині) такий, що спричинений зовнішніми факторами або впливає на організм ззовні; зовнішнього походження.
2. (у біології, психології) що стосується причин, які беруть початок з навколишнього середовища, а не зсередини організму.
1. Тропічна багаторічна рослина родини імбирних (Alpinia officinarum), кореневище якої використовується як прянощі та в медицині; синонім — альпінія лікарська.
2. Пряність, спеція, що є висушеним і подрібненим кореневищем однойменної рослини, має гострий, трохи камфорний аромат; застосовується в кулінарії та народній медицині.
1. Вельс (англ. Wales) — країна, що входить до складу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, розташована на заході острова Велика Британія; адміністративно-політична частина (князівство) зі своїм парламентом та урядом.
2. Вельс — історична область на заході Великої Британії, що зберегла власну культурну ідентичність, мову (валлійську) та традиції.
Вельпси — власна назва, що позначає породу декоративних кролів, виведених у Німеччині та відомих довгим оксамитовим хутром, яке потребує ретельного догляду.
Екзоглосія — стан мовної спільноти, при якому функцію основної мови спілкування виконує не рідна мова її членів, а мова зовнішнього походження, що часто є наслідком колоніалізму, культурного чи політичного домінування.
Екзоглосія — у соціолінгвістиці: використання мови, запозиченої з іншої мовної спільноти, як офіційної, літературної або престижної форми спілкування, тоді як рідні мови або діалекти залишаються в побутовому вжитку.
Вельпс — власна назва села в Україні, розташованого в Закарпатській області, Мукачівському районі (з 2020 року — у складі Мукачівської міської громади).
Вельпс — власна назва гірського перевалу в Українських Карпатах (Закарпатська область), розташованого між горами Велика та Мала Сивуля.
1. Титул, який використовується для звертання до осіб дворянського (шляхетного) походження, зокрема до князів, графів та інших представників вищої аристократії, а також увічнений у словосполученні «його/її вельможність».
2. (заст.) Висока посадова особа, державний діяч, який має велику владу; сановник.
3. (перен., заст.) Велич, пишність, блиск; те, що викликає повагу або захоплення своєю гідністю та розмахом.
1. (褍 斜褨斜谢褨泄薪褨泄 褌械褉屑褨薪芯谢芯谐褨褩) 袦褨褋褑械胁褨褋褌褜 褍 袩邪谢械褋褌懈薪褨, 锌芯斜谢懈蟹褍 袆褉懈褏芯薪褍, 写械 褨蟹褉邪褩谢褜褌褟薪懈 胁锌械褉褕械 蟹褍锌懈薪懈谢懈褋褟 锌褨褋谢褟 锌械褉械褏芯写褍 褔械褉械蟹 锟叫狙€写邪薪; 褋懈屑胁芯谢 锌芯褔邪褌泻褍 薪芯胁芯褩 写芯斜懈, 蟹胁褨谢褜薪械薪薪褟.
2. (褍 斜褨斜谢褨泄薪褨泄 褌械褉屑褨薪芯谢芯谐褨褩) 袦褨褋褌芯 胁 褑械薪褌褉邪谢褜薪褨泄 褔邪褋褌懈薪褨 袩邪谢械褋褌懈薪懈, 胁褨写芯屑械 褟泻 褉械谢褨谐褨泄薪懈泄 褌邪 锌芯谢褨褌懈褔薪懈泄 褑械薪褌褉 袉蟹褉邪褩谢褜褋褜泻芯谐芯 褑邪褉褋褌胁邪 蟹邪 褔邪褋褨胁 褋褍写写褨胁 褨 褑邪褉褟 小邪褍谢邪.
Екзогеосинкліналь — у структурній геології та геотектоніці: довгаста, витягнута прогинальна структура земної кори (геосинкліналь), розташована на межі континентальної платформи та геосинклінального поясу, що утворилася внаслідок інтенсивного опускання і заповнення потужними товщами осадових порід, переважно за рахунок зносу (денудації) суміжного континентального щита або платформи.
1. Високопоставлена особа, знатна людина, що має велику владу, багатство та привілеї (переважно в феодальному суспільстві).
2. Великий державний чиновник, сановник, що займає вищу посаду в управлінні державою.
3. (У переносному значенні) Людина, яка поводиться пишно, гордовито, наче знатна особа; вельможа.