1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (з 2020 року — Калуської міської громади).

1. Властивість за значенням прикметника “блискучий”; здатність сильно відбивати світло, сяяти, випромінювати яскравий блиск.

2. Переносно: видатні здібності, винятковий талант, яскравість у виявленні якостей або у діяльності, що викликає захоплення.

3. Переносно: зовнішній ефект, пишність, розкіш, що вражає, але часто позбавлена глибини або сутності; показна, зовнішня яскравість.

1. Рід комах родини жуків-листоїдів (Chrysomelidae), представники якого мають яскраве металеве забарвлення.

2. Жук із роду блискунець, зокрема поширений вид — блискунець іржанковий (Chrysolina fastuosa), який має золотисто-зелений або мідний блиск.

1. Рід жуків родини пластинчастовусих, представники якого мають яскраво-металеве забарвлення (золотисте, зелене, мідне тощо); жук із цього роду (Cetonia).

2. Рід комах родини мурах-блискунець, які паразитують у гніздах інших мурах (Formicoxenus).

3. Рід грибів родини блискунових, що мають блискучу, слизьку в вологу погоду шапинку (Galerina).

1. Явище, коли світло нерівномірно відбивається від поверхні, створюючи миготливі, мерехтливі відблиски; мерехтіння, виблискування.

2. (перен.) Ефектне, привертаюче увагу зовнішнє вираження чого-небудь, часто без глибини змісту; зовнішній блиск, пишність.

Властивість або якість того, що блискотливе; здатність інтенсивно відбивати світло, випромінювати яскраві, мерехтливі спалахи.

1. (у фізиці) Оптичне явище, що виникає при взаємодії світла з поверхнею рідини, коли внаслідок капілярних хвиль утворюється динамічна картина яскравих блискучих смуг або плям, що швидко змінюються; світлові відблиски на поверхні води, що хвилюється.

2. (у поетичній, художній мові) Яскраве, сліпуче мерехтіння, гра світлових відблисків, що швидко змінюються (наприклад, від снігу, води, діамантів).

1. Прилад для вимірювання блиску (відбивної здатності) поверхонь, особливо в поліграфії, фотографії та при виробництві паперу; глянцметр.

2. У фотометрії — оптичний прилад для визначення коефіцієнта яскравості або відбивання світла від досліджуваної поверхні.

1. Дія за значенням дієслова блискати — поява короткочасних, яскравих спалахів світла; спалахування, виблискування.

2. Періодичне або миготливе випромінювання світла; мерехтіння, сяйво, що виникає та згасає.

3. Перен. Швидкоплинне, помітне проявлення якоїсь якості, здібності, почуття тощо (наприклад, блискання розуму, таланту).

1. Розмовна назва блешні — невеликої рибки родини коропових (Alburnus alburnus), що має сріблясту, блискучу луску.

2. Розмовна назва металевої блискучої прикраси, стразів або фольги, що використовуються для декорування, у рукоділлі тощо.

3. Розмовна назва невеликої новорічної чи карнавальної прикраси у вигляді кульки, пайетки або смужки з блискучої фольги.