Словник Української Мови
1. Вибалок — діалектне позначення молодого, недосвідченого або недорослого чоловіка, часто з відтінком зневаги; парубок, хлопець, юнак.
2. Вибалок — у західних говірках, зокрема гуцульських, може означати виросток, пагін, молоду пагонку на дереві або кущі.
1. Відкрито, виразно, з повним виявленням почуттів, переживань; емоційно, нестримано.
2. У широкому розумінні: розгорнуто, масштабно, з прагненням до поширення, охоплення.
1. Процес приведення механічної системи (ротора, валу, коліс тощо) до стану, коли її центр мас збігається з віссю обертання, що усуває небажані вібрації.
2. У переносному значенні — досягнення рівноваги, збалансованості між різними складовими, процесами або станами (наприклад, у економіці, екології або психології).
Гальчин — власна назва села в Україні, розташованого в Бердичівському районі Житомирської області.
Гальчин — власна назва села в Україні, розташованого в Полонському районі Хмельницької області.
1. Схильний до вияву своїх почуттів, емоційно відкритий, нестриманий у прояві переживань.
2. (Перен., книжн.) Здатний до швидкого розширення, поширення; динамічний, що розвивається.
1. Властивість за значенням прикметника “вибагливий”; вимогливість, примхливість, перебірливість у чомусь, наприклад у їжі, одязі тощо.
2. Розбірливість, високі естетичні чи інтелектуальні вимоги до чогось; здатність тонко відрізняти, оцінювати та вимагати високої якості.
1. Рослинний орган (зазвичай квітка або суцвіття) зі зміненою, часто барвистою формою, що слугує для приваблення запилювачів, характерний для деяких видів рослин, зокрема для молочайних.
2. (у ботаніці) Яскраво забарвлений приквіток або частина суцвіття, що нагадує квітку, але нею не є, виконуючи декоративну та функціональну роль (наприклад, у пуансетії, бровалії, кротону).
1. У давньогрецькій міфології — дочка бога вітрів Еола, дружина феакійського царя Кікна, який після смерті був перетворений богами на лебедя.
2. У поетичній мові — рідкісна назва для лебедя, що походить від імені згаданого міфічного персонажа.
1. Дія за значенням дієслова “вибавляти” — визволення, рятування когось або чогось від небезпеки, утисків, неволі тощо; звільнення.
2. Заст. Дія за значенням дієслова “вибавляти” — відновлення, повернення втраченого; відшкодування.
Процес розширення, поширення або збільшення сфери впливу, території, обсягу діяльності, часто стосовно економіки, політики або технологій.
У техніці та фізиці — процес розширення, збільшення об’єму або розмірів чогось, наприклад, газу або матеріалу при нагріванні.