• гапломікт

    Гапломікт — організм, у якого всі клітини, крім статевих, містять одинарний (гаплоїдний) набір хромосом.

  • ектофлойний

    1. (біол.) Пов’язаний з родом бактерій Ectothiorhodospira, що належать до пурпурових сербактерій та характеризуються тим, що відкладають сірку поза клітиною (ектофлойний спосіб життя).

    2. (біол., хім.) Стосовний до ектофлойного способу життя, при якому продукти метаболізму (наприклад, сірка) виділяються назовні, у навколишнє середовище, а не накопичуються всередині клітини.

  • винесення

    1. Дія за значенням дієслова виносити — переміщення когось або чогось за межі певного простору, приміщення, середовища.

    2. У техніці та виробництві — розташування, виведення окремих вузлів, агрегатів або елементів конструкції назовні, за межі основного корпусу або оболонки для зручності доступу, обслуговування або з інших технічних причин.

    3. У юриспруденції — офіційне оголошення, проголошення рішення, вироку, постанови судом або іншим уповноваженим органом після розгляду справи.

    4. У переносному значенні — здатність стримати, перенести щось неприємне, важке (наприклад, випробування).

  • винаємниця

    1. Жінка, яка займається винайманням (орендою) чогось, зокрема нерухомого майна, приміщень тощо; орендодавиця, наймачка.

    2. (заст.) Жінка, яка бере щось у найми, в оренду; орендарка, наймичка.

  • ектофермент

    Ектофермент — фермент, який синтезується клітиною та виділяється у навколишнє середовище, де здійснює свої каталітичні функції, на відміну від внутрішньоклітинних ферментів.

  • гапломіксис

    Гапломіксис — у ботаніці та генетиці: спосіб розмноження, при якому новий організм розвивається з незаплідненої гаплоїдної клітини (наприклад, з яйцеклітини), що призводить до утворення гаплоїдного покоління; одна з форм партеногенезу у рослин.

  • винаємник

    Винаємник — власна назва, що походить від поєднання слів “винахід” та “найменування”, яку використовують для позначення автора, творця або першоджерела конкретної назви, терміна, імені або бренду.

    Винаємник — особа або організація, що вперше запропонувала, сконструювала або офіційно закріпила певну назву для об’єкта, явища, компанії, продукту тощо.

  • винахідниця

    1. Жінка, яка створює нові технічні пристрої, механізми, прилади або знаходить оригінальні способи вирішення технічних завдань; авторка винаходу.

    2. Переносно: жінка, яка придумує, вигадує щось нове, незвичайне (наприклад, сюжет, гру, спосіб дії).

  • ектотрофний

    Ектотрофний (від грец. ektos — зовні та trophē — харчування) — біол. такий, що отримує живлення ззовні; зовнішньоживильний (про організми, особливо про гриби та деякі бактерії, що живуть на поверхні коренів рослин та живляться органічними речовинами рослини-господаря).

  • гаплологія

    Явище в мовознавстві, коли одна з двох однакових або подібних послідовностей звуків у слові випадає для спрощення вимови.

    Мовна помилка, що виникає внаслідок такого випадіння, наприклад, неправильне “знамення” замість “знамення” (правильно “знамення”) або “трагікомедія” замість “трагікомедія”.