винаємник

[ʋɪnɑjɛmnɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Винаємник — власна назва, що походить від поєднання слів “винахід” та “найменування”, яку використовують для позначення автора, творця або першоджерела конкретної назви, терміна, імені або бренду.

  2. (Лінгвістика) –

    Винаємник — особа або організація, що вперше запропонувала, сконструювала або офіційно закріпила певну назву для об’єкта, явища, компанії, продукту тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. винаємник, р. винаємника, д. винаємникові, з. винаємник, о. винаємником, м. винаємникові, к. винаємнику

Більше записів