Словник Української Мови
1. Загороджувати, перегороджувати щось, споруджуючи греблю, засипаючи або закладаючи прохід (наприклад, гатити струмок, гатити ворота).
2. Засипати, закривати яму, вирву, провалля землею, камінням тощо, щоб вирівняти поверхню або зробити проїзд (наприклад, гатити дорогу).
3. Розмовне. Швидко або неохайно їсти, жерти.
4. Розмовне, переносне значення. Сильно бити, лупцювати когось.
Вовкотруб — власна назва, що позначає міфічну істоту з українського фольклору, зокрема з казок та переказів; чаклун або злий дух, здатний перетворюватися на вовка або керувати вовками, часто зображується як старий з довгою сивою бородою, що живе в лісі.
Вовкотруб — у переносному значенні вживається як характеристика людини, яка веде самітницький, відлюдний спосіб життя, схожий на вовчий, або ж як образна назва для того, хто виє (плаче, скаржиться) наче вовк.
1. Стосуючися електронографії — методу дослідження структури речовини за допомогою дифракції електронів.
2. Отриманий або пов’язаний із застосуванням електронографії (наприклад, електронографічний апарат, електронографічне дослідження).
1. Вовконог — рід рослин родини бобових (Lupinus), що включає однорічні та багаторічні трави, часто з пальчастими листками та китицеподібними суцвіттями; деякі види вирощуються як сидеральні, кормові або декоративні рослини.
2. Вовконог — народна назва окремих видів рослин, зокрема вовчого бобу (Anagyris foetida) або інших, що мають токсичні властивості.
Гатиння — діалектна назва для ділянки лісу, зарослої чагарником або підліском, часто важкопрохідної.
Гатиння — застаріла назва для настилу з колод, хмизу або гілля, зробленого для переходу через болотисту місцевість.
Вовкозубість — власна назва села в Україні, що входить до складу Білоцерківського району Київської області.
Прилад для дослідження структури речовини шляхом розсіювання на ній пучка електронів і реєстрації отриманої дифракційної картини (електронограми).
Фахівець з електронографії — наукової дисципліни, що вивчає структуру речовин за допомогою дифракції електронів.
1. Рід примітивних плазунів ряду клювоголових, що збереглися з мезозойської ери; представники цього роду (наприклад, гатерія новозеландська, туатара).
2. Зоол. Представник цього роду; туатара.
Вовкодухість — власна назва, що позначає міфічну, магічну здатність перетворюватися на вовка або набувати вовчих рис, властивостей; перевертництво у вовка.
1. У міфології та фольклорі — зла, ворожо налаштована істота, дух, що може перетворюватися на вовка або вселятися в вовка; різновид перевертня.
2. У переносному значенні — жорстока, хижацька людина, яка виявляє вдачу дикого звіра; людина з вовчими рисами характеру.