Словник Української Мови
1. (у хімії) Про речовину, атом або молекулу, що здатні віддавати електрони іншій частинці (електроноакцептору) під час хімічної взаємодії, утворюючи донорно-акцепторний зв’язок.
2. (у біохімії та біофізиці) Про компонент, що є джерелом електронів у біохімічних окисно-відновних реакціях, наприклад, у дихальному ланцюзі або фотосинтезі.
Вовкулакуватість — властивість або стан перевертня (вовкулаки); здатність перетворюватися на вовка або іншу тварину, характерна для міфологічних та фольклорних персонажів.
Вовкулакуватість — у переносному значенні: жорстокість, лють, хижацька поведінка, що нагадує вовка.
1. Власна назва села в Україні, зокрема у Львівській та Чернівецькій областях.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає у Львівській області.
3. (рідко, заст.) Зменшувально-пестлива форма від загальновживаного іменника “гать” — невелика гребля, насип через болотисте місце, ставок або струмок.
Вовкулакування — це власна назва, яка позначає конкретну народну обрядову дію або гру, пов’язану зі святом Водохреща (Йордана) 19 січня, під час якої учасники, переодягнені у вовків (вовкулаки), символічно “полюють” на дівчат або жартівливо залякують глядачів.
Вовкулакування — це також загальна назва для обрядових дій із використанням образу вовкулаки (перевертня) під час різдвяно-новорічного циклу свят (Коляди, Щедрого вечора, Водохреща), що мають магічну, охоронну або розважальну функцію.
1. (у хімії) такий, що має недостатню електронну густину на атомі або в молекулі, що зумовлює його здатність приєднувати електронну пару (нуклеофіл) у хімічних реакціях; електрофільний.
2. (у фізиці) такий, що характеризується браком вільних електронів у провіднику або напівпровіднику.
Вовкулака — у народних віруваннях: людина, здатна перетворюватися на вовка або перебувати у подобі вовка під впливом чарів, прокльонів чи особливих обставин; перевертень.
Вовкулака — у переносному значенні: про людину з диким, жорстоким характером, яка поводиться агресивно або нелюдяно.
1. (діал.) Ховатися, тікати від когось або чогось, уникати зустрічі.
2. (діал.) Вагатися, зволікати, не наважуватися на щось.
Вовкулак — у слов’янській міфології та фольклорі: чоловік, здатний перетворюватися на вовка, або перевертень у вовчій подобі; часто пов’язаний з віруваннями про людей, проклятих або зачарованих, які вночі або за особливих обставин набувають звіриної сутності.
Вовкулак — у переносному значенні: про людину з хижим, жорстоким виглядом або поведінкою; людина, схожа на вовка своїм характером.
1. Метод дослідження структури речовини, заснований на дифракції електронів на атомах досліджуваного об’єкта, що дозволяє отримувати інформацію про атомну будову матеріалів.
2. Розділ фізики, що вивчає явище дифракції електронів та методи їх застосування для аналізу структури речовин.
3. Техніка або процес отримання зображення (електронограми) за допомогою дифракції електронів на кристалічній решітці або молекулах.
Вовкуватість — властивість за значенням прикметника «вовкуватий»; зовнішня схожість із вовком (за виразом обличчя, поглядом тощо), хижацький вигляд.
Вовкуватість — поведінка, характерна для вовка; жорстокість, хижацькість, звіряча агресивність.