Словник Української Мови
1. У мовознавстві: перехід приголосного звука в голосний, а також зміна голосних звуків у процесі розвитку мови.
2. У музиці: техніка виконання вокального твору без слів, на голосний звук (зазвичай на «а»), що нагадує спів солізуючим інструментом.
3. У фонетиці: процес озвучення, набуття дзвінкості (наприклад, глухого приголосного).
4. У лінгвістиці: відтворення звуків, букв або слів однієї мови засобами іншої мови.
Електрорушій — власна назва українського підприємства, що спеціалізується на виробництві та реалізації електрообладнання, зокрема електродвигунів, генераторів, трансформаторів та іншої електротехнічної продукції.
1. Вокальний твір без слів, у якому виконавець співає на один голосний звук або на певний склад (наприклад, “а-а-а”), демонструючи техніку володіння голосом, красу тембру та динаміку.
2. Вправа для розвитку вокальної техніки та постановки голосу, що виконується на голосний звук або нейтральний склад.
3. (У розширеному значенні) Вокальна партія в музичному творі, що виконується без тексту, на голосний звук.
1. Властивість звуків мови, що полягає в наявності голосу (тону), утвореного коливаннями голосових зв’язок; дзвінкість (протилежне — глухість).
2. Сукупність вокальних якостей, вокальних здібностей співака або характерне звучання його голосу.
3. Мелодійність, наспівність, музичність мовлення або поетичного твору.
1. Мешканець або уродженець Гвінеї, держави в Західній Африці.
2. Представник корінного населення Гвінеї, що належить до різних етнічних груп цієї країни.
3. (Іст.) Мешканець Гвінеї як історичної області в Західній Африці, що включає території кількох сучасних держав.
Електрорушник — власна назва українського рок-гурту, заснованого у 2016 році в місті Харкові; відомий поєднанням електронної музики з гострими соціальними текстами.
1. Спів як вид музичного виконавства; сукупність вокальних засобів вираження, що характеризують манеру співу певного виконавця або колективу.
2. Вокальна партія у музичному творі; частина музики, призначена для співу.
3. Розділ музичної педагогіки, що вивчає теорію та техніку співу; навчальна дисципліна з постановки голосу.
1. Словник, зокрема давній або спеціалізований, що містить переважно переклад окремих слів (вокабул) з однієї мови на іншу без граматичних пояснень або коментарів.
2. Збірник слів (вокабул) певної мови, тематичної галузі або конкретного автора, систематизований у вигляді списку, часто з перекладом або тлумаченням.
3. У лінгвістиці та лексикографії — повний набір слів (лексикон), що становить мову, її діалект або мовлення окремої особи.
1. Який приводиться в рух за допомогою електричної енергії; призначений для переміщення або функціонування за рахунок електродвигуна.
2. Який стосується рухомого складу (транспортних засобів), що працює на електричній тязі, наприклад, електропоїздів, трамваїв, електровозів, певних видів автомобілів тощо.
1. Який стосується держави Гвінея-Бісау, її території, населення або культури.
2. Який належить до Гвінеї-Бісау, походить з цієї країни.