Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість звуків мови, що полягає в наявності голосу (тону), утвореного коливаннями голосових зв’язок; дзвінкість (протилежне — глухість).
- (Мистецтво) –
Сукупність вокальних якостей, вокальних здібностей співака або характерне звучання його голосу.
- (Лінгвістика) –
Мелодійність, наспівність, музичність мовлення або поетичного твору.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вокальність, р. вокальності, д. вокальності, з. вокальність, о. вокальністю, м. вокальності, к. вокальносте