1. В граматиці: відмінок, що виражає звертання до когось або чогось; кличний відмінок.
2. Форма цього відмінка, слово в такій формі.
Словник Української Мови
1. В граматиці: відмінок, що виражає звертання до когось або чогось; кличний відмінок.
2. Форма цього відмінка, слово в такій формі.
1. Китайський термін (合上门), що дослівно означає “закрити двері”, у переносному значенні — припинити діяльність, закрити проект або організацію, згорнути роботу.
2. У сучасному інтернет-сленгу (особливо в китайськомовному середовищі) — іронічне позначення ситуації, коли вебсайт, форум, соціальна спільнота або онлайн-платформа припиняють існування через цензуру, політичний тиск, фінансові проблеми або інші причини.
Вокар — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (до 2020 року — у Рожнятівському районі).
Електрорізальник — робітник, який займається різанням металів за допомогою спеціального електромеханічного обладнання (наприклад, електрорізальних машин, апаратів для повітряно-дугового різання).
Електрорізальник — спеціалізований ручний або стаціонарний електроінструмент, призначений для різання (розкрою) різних матеріалів (металу, кераміки, каменю) за допомогою електричного приводу та відповідного ріжучого диска або стрічки.
1. Жінка, яка професійно займається співом, виконує вокальні партії в музичних творах, ансамблях, групах або оркестрах.
2. Співачка, яка є постійною учасницею певного музичного колективу (гурту, ансамблю, хору тощо).
1. Співак, артист, що виконує вокальні партії у музичних творах, ансамблях, групах тощо.
2. Музикант, який спеціалізується на вокальному мистецтві, володіє професійною технікою співу.
1. Назва літери «г» в українському алфавіті.
2. Скорочене позначення одиниці вимірювання прискорення вільного падіння — «g» (від англ. gravity).
3. У хімії: символ для позначення елементу германію (Ge).
Який створює рушійну (рушальну) силу за допомогою електрики; призначений для приведення в рух за рахунок електричної енергії.
1. Система голосних звуків (гласних) певної мови, діалекту або групи споріднених мов, що розглядається з точки зору їх кількості, якості, функцій та взаємозв’язків.
2. (У музикознавстві) Вокальне мистецтво; сукупність засобів вокальної виразності, а також розділ музичної науки, що його вивчає.
3. (У поетиці) Особливості голосного складу вірша, його звукова організація за допомогою голосних звуків.
1. (діал.) Те саме, що десь — у невизначеному місці, де-небудь.
2. (діал.) Те саме, що колись — у невизначеному часі, коли-небудь.