вокалізація

[ʋokɑlizɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    У мовознавстві: перехід приголосного звука в голосний, а також зміна голосних звуків у процесі розвитку мови.

  2. (Мистецтво) –

    У музиці: техніка виконання вокального твору без слів, на голосний звук (зазвичай на «а»), що нагадує спів солізуючим інструментом.

  3. (Лінгвістика) –

    У фонетиці: процес озвучення, набуття дзвінкості (наприклад, глухого приголосного).

  4. (Лінгвістика) –

    У лінгвістиці: відтворення звуків, букв або слів однієї мови засобами іншої мови.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вокалізація, р. вокалізації, д. вокалізації, з. вокалізацію, о. вокалізацією, м. вокалізації, к. вокалізаціє

Більше записів