Словник Української Мови
1. Стосується елеутерокока (Eleutherococcus senticosus) — колючого чагарника родини аралієвих, поширеного на Далекому Сході, або виготовлений з його коренів.
2. Прикметник, що характеризує лікарські засоби, настоянки, екстракти тощо, виготовлені з коренів елеутерокока та мають тонізуючі та адаптогенні властивості.
1. Дія за значенням дієслова “вояжувати” — подорожування, переїзди з місця на місце, часто з метою розваги, відпочинку або ділових візитів.
2. (у спеціальному, історичному контексті) Систематичні подорожі, мандри, особливо як складова частина освіти або професійної діяльності у певні історичні періоди (наприклад, “велике вояжування” молоді шляхетського походження).
Хімічна сполука, сіль або комплексний аніон, що містить центральний атом цирконію, координований шістьма атомами фтору, загальної формули [ZrF₆]²⁻.
1. Застаріле позначення мандрівника, особливо того, хто здійснює далекі чи тривалі поїздки з діловими, пізнавальними чи розважальними цілями; подорожній.
2. У сучасному вживанні — власна назва моделі автомобіля, мінівена або позашляховика, що підкреслює його призначення для комфортних подорожей (наприклад, Chevrolet Voyager, Chrysler Voyager).
1. Подорож, переважно далека або за кордон, з туристичною, діловою або розважальною метою; часто вживається з відтінком іронії або для надання вислову легковажності.
2. Застаріле або жартівливе позначення поїздки, переїзду з одного місця в інше.
1. Рід колючих чагарників або невеликих дерев родини аралієвих, поширених у Східній Азії, деякі види якого використовуються в медицині як адаптогени.
2. Лікарський засіб (настоянка, екстракт), виготовлений з коренів або кореневищ елеутерокока колючого, що має тонізуючу та стимулюючу дію на організм людини.
1. Дія за значенням дієслова «воювати»; ведення війни, бойових дій, участь у війні.
2. (переносно) Тривалі суперечки, сварки, боротьба на словесному рівні.
Який стосується гексафторофосфату, утворений від нього або містить його (найчастіше про солі — гексафторофосфати, аніон [PF₆]⁻).
Елеутерозой — третій і останній еон у геохронологічній шкалі, що охоплює період від близько 541 мільйона років тому до сучасності; час активного розвитку багатоклітинних живих організмів, починаючи з кембрійського періоду.
Елеутерозой — у широкому вжитку синонімічний термін для позначення фанерозойського еону, тобто всієї видимої (залишкової у викопному стані) біоти в історії Землі.
1. Дія за значенням дієслова «вощити» — покриття або обробка чого-небудь воском для надання блиску, гладкості, гідроізоляції або збереження.
2. Рідкий або розм’якшений склад на основі воску, яким покривають поверхню (наприклад, дерева, шкіри, паперу).
3. (У пчелярстві) Процес виготовлення вощини — тонких воскових листів із витисненими на них комірками, які встановлюють у вулику для відбудови стільників.