Словник Української Мови
1. Неорганічна сполука, сіль або естер гексафторофосфатної кислоти (HPF₆), що містить аніон [PF₆]⁻; широко використовується в електрохімії як складова електролітів, а також у синтезі як стабільний слабкокоординуючий аніон.
2. Аніон [PF₆]⁻, що складається з одного атома фосфору, оточеного шістьма атомами фтору, має форму октаедра і відомий своєю хімічною стабільністю та низькою нуклеофільністю.
1. Вощина — тонкі листи з воску, на яких відбито шестигранні комірки, що використовуються у бджільництві для закріплення в рамці; їх встановлюють у вулику, щоб бджоли будували на них стільники.
2. Вощина (заст., діал.) — те саме, що віск (сировина, речовина).
Вощильник — діалектна назва бджолярського ножа, спеціального інструмента з широким лезом, призначеного для зрізання воскової кришки зі стільників (забрусів) перед відкачуванням меду.
Вощильник — застаріла назва ремісника, який виготовляв вощину (воскові листи з витисненими шестикутниками для встановлення в рамки вулика) або торгував воском та виробами з нього.
Хімічна сполука, сіль гексафторосилікатної кислоти (H₂SiF₆), що містить аніон [SiF₆]²⁻; застосовується у промисловості, зокрема для фторування води, у виробництві емалей, цементу, як інсектицид тощо.
1. (діал.) Те саме, що вощіння — процес нанесення воску на поверхню чого-небудь для надання блиску, захисту від вологи тощо.
2. (діал.) Стан або результат такого процесу; покриття, нашарування воску.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає територією Волинської області.
2. Рідкісна власна назва села в Україні (наприклад, у складі деяких населених пунктів).
3. (діал.) Те саме, що восківка — тонкий папір, просочений воском, що використовувався для упаковки, захисту від вологи або в побуті.
Хімічна сполука з класу фторовуглеців, повністю фторований етан (C₂F₆), безбарвний, негорючий газ без запаху, що використовується в напівпровідниковій промисловості, як хладагент та в деяких типах вогнегасників.
1. Рухома частина крила літака (або іншого літального апарата), призначена для керування креном — обертанням навколо поздовжньої осі; зазвичай розташована на задній кромці крила ближче до його кінця.
2. Рухома поверхня на крилі деяких птахів (наприклад, хижих), що відіграє роль у стабілізації польоту.
1. (діал.) Те саме, що восковина — жовтава речовина, що вкриває поверхню листя, стебел, плодів деяких рослин, а також тіло комах, захищаючи від вологи та випаровування.
2. (діал.) Воскоподібна речовина, продукт виділень бджіл; віск.