вояж

Приклад 1:
Мальовничі гори, вічний шум Черемоша, свято Івана Купала у затишній церковиці, заклечаній зіллям, своєрідний концерт дзвонів (дзвонар у Киселиці був майстер своєї справи), доброзичливі й мовби вийняті з буденщини люди… До речі, через, багато років, уже в незалежній Україні, один історик розповів мені, що, працюючи у спеціальних архівах, несподівано натрапив на щось подібне до «оперативного звіту» певних органів про цей мій невинний вояж. Виявляється, фіксувалося все: до кого я їздила, з ким спілкувалася, в кого зупинялася, а то й про що розмовляли… Добре, що я ні про що не здогадувалася і почувала себе абсолютно вільною.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”