Древослів

Словник Української Мови

  • впізнавання

    1. Дія за значенням дієслова “впізнавати”; процес ідентифікації когось або чогось на основі знайомих ознак, спостереження або відновлення в пам’яті.

    2. (У психології, когнітивних науках) Психічний процес відновлення в пам’яті будь-якого об’єкта, явища або інформації при повторному сприйнятті, одна з основних форм прояву пам’яті, що полягає у зіставленні сприйнятого з уявленням, збереженим у пам’яті.

    3. (У техніці, інформатиці) Автоматизований процес ідентифікації або класифікації об’єктів, образів, мовлення, текстів тощо за допомогою спеціальних алгоритмів та систем (наприклад, біометричне впізнавання, впізнавання образів).

  • елюювання

    Елюювання — процес вилучення (вимивання) речовини з твердого матеріалу шляхом пропускання через нього розчинника (елюенту), що широко застосовується в хімії, хроматографії та гірничій справі для розділення сумішей або видобутку корисних компонентів.

  • гексокіназа

    Гексокіназа — фермент класу кіназ, який каталізує перше етапне реакцію гліколізу, а саме фосфорилювання гексоз (найчастіше глюкози) з утворенням глюкозо-6-фосфату.

  • впускник

    1. Особа, яка закінчила навчальний заклад (школу, училище, вуз тощо) та отримала документ про освіту (свідоцтво, диплом); випускник.

    2. У техніці — деталь або пристрій, що регулює надходження (впуск) рідини, газу, паливної суміші в механізм (наприклад, впускний клапан, впускний колектор).

  • впускання

    1. Дія за значенням дієслова “впускати” — навмисне дозволяти комусь або чомусь увійти, проникнути всередину чогось, а також пропускати рідину, газ тощо через якийсь отвір або перешкоду.

    2. (у техніці) Конкретна фаза роботи поршневого двигуна внутрішнього згоряння, коли впускний клапан відкритий і паливно-повітряна суміш (або повітря) надходить у циліндр.

  • елюція

    1. (у хроматографії) Процес вимивання, переміщення розчиненої речовини через сорбент за допомогою рухомої фази (елюенту), що призводить до розділення суміші на окремі компоненти.

    2. (у геології) Вилуговування, вимивання водою розчинних солей та сполук з верхніх шарів ґрунту або гірських порід і переміщення їх у нижчі горизонти.

  • впуск

    1. Дія за значенням дієслова впускати; надання дозволу увійти, проникнути кудись або введення чогось у середину чогось іншого.

    2. Технічний термін, що позначає отвір, канал або пристрій для надходження рідини, газу, паливної суміші тощо в порожнину апарата, механізму (наприклад, в циліндр двигуна); фаза роботи двигуна, коли відбувається таке надходження.

    3. У текстильному виробництві — операція з’єднання (зшивання) деталей одягу або інших виробів, при якій край однієї деталі (наприклад, рукава) вставляють у зібраний край іншої (наприклад, пройму).

  • гексозофосфати

    Гексозофосфати — органічні сполуки, похідні гексоз (простих цукрів із шістьма атомами вуглецю), у яких один або кілька гідроксильних заміщених залишками фосфорної кислоти; важливі проміжні продукти в метаболічних процесах, зокрема в гліколізі та фотосинтезі.

  • впурхування

    Впурхування — у міфології та фольклорі: ритуальна дія, пов’язана з викликанням духів, заклинанням або магічним впливом, часто шляхом розкидання (пурхання) певних речовин (наприклад, зілля, попелу, зерна) з певною метою.

    Впурхування — заст., рідко: процес інтенсивного поширення, розповсюдження чогось (наприклад, вірувань, чуток, ідей) серед людей.

  • елюентний

    1. (у хроматографії) такий, що стосується елюенту — рухомої фази, яка протікає через нерухому фазу та вимиває (елюює) з неї компоненти суміші.

    2. (у хімії) такий, що має властивість елюювати, тобто вимивати речовину з сорбенту за допомогою розчинника.