Метрична одиниця вимірювання площі, що дорівнює площі квадрата зі стороною 100 метрів; позначається «га»; 1 га = 10 000 м² = 100 ар.
-
врадування
1. (заст.) Радість, велике задоволення, захоплення; стан, коли хтось відчуває щастя чи насолоду від чогось.
2. (заст., рідк.) Дія за значенням дієслова «врадувати»; процес викликання радості, задоволення.
-
гектан
1. Одиниця вимірювання площі в метричній системі мір, що дорівнює площі квадрата зі стороною 100 метрів, або 10 000 квадратних метрів (скорочене позначення: га).
-
враг
1. (застаріле) Крутий схил, обрив, урвище; яр, прірва.
2. (переносне значення, застаріле або книжне) Те, що несе небезпеку, загибель, руйнування; безодня, прірва.
-
елююватися
Елююватися — у хімії: проходити процес елюції, тобто вимиватися, вилуговуватися (про речовину, що сорбувалася на поверхні іншого матеріалу) під дією розчинника або спеціального елюенту.
-
впірнання
Впірнання — дія за значенням дієслова “впірнути”; різкий рух угору або вперед зі зниженням, зануренням у щось (часто про птахів, літаки тощо).
Впірнання — різке збільшення, підйом, посилення чого-небудь (наприклад, температури, цін, творчої активності).
Впірнання — у переносному значенні: захоплене занурення в якусь діяльність, стан або відчуття (наприклад, у мрії, у спогади, у роботу).
-
впікання
1. Дія за значенням дієслова «впікати»; процес нанесення на поверхню чого-небудь (наприклад, керамічного виробу) шару глазурі, поливи або іншого покриття з подальшим випалом у печі для його закріплення.
2. Результат такої дії; закріплений випалом декоративний або захисний шар на кераміці, металевій посудині тощо.
-
елюювати
Елюювати — у хроматографії: видаляти (вимивати) з сорбенту речовину, що сорбувалася, шляхом пропускання через нього розчинника (елююючої рідини).
-
гексоній
Гексоній — умовна назва гіпотетичного хімічного елемента з атомним номером 126, що може мати підвищену стабільність згідно з теорією «острова стабільності» важких трансуранових елементів.
-
впізнання
1. Дія за значенням дієслова “впізнати”; ідентифікація когось або чогось на основі попередніх знань, спогадів або характерних ознак.
2. (у психології, фізіології) Психофізіологічний процес відновлення у свідомості образу об’єкта, який сприймався раніше, та його ідентифікація; одна з основних функцій пам’яті.
3. (у мистецтві, літературознавстві) Класичний художній прийом, за якого персонаж або обставини, раніше приховані, стають відомими, що призводить до розв’язки сюжету (наприклад, в античній трагедії).