1. Стосовний до гелертерів, властивий їм; такий, що належить гелертерам.
2. Характеризується надмірною, часто показною та поверхневою вченостю, книжністю; схоластичний, псевдовчений.
Словник Української Мови
1. Стосовний до гелертерів, властивий їм; такий, що належить гелертерам.
2. Характеризується надмірною, часто показною та поверхневою вченостю, книжністю; схоластичний, псевдовчений.
Властивість або характеристика чогось, що є придатним, функціональним або призначеним для використання протягом усіх пір року, незалежно від погодних умов.
У техніці та промисловості — здатність матеріалів, обладнання, транспортних засобів тощо ефективно працювати як влітку, так і взимку.
У сфері одягу та взуття — характеристика речей, які можна носити в різний сезон завдяки особливостям крою, матеріалу або утепленню.
1. Філософський термін, що означає сукупність усіх об’єктивно існуючих явищ, речей і властивостей, що утворюють цілісну систему; світ у цілому, космос.
2. Універсальність, всезагальність, поширеність на все, що існує; властивість бути притаманним усьому світу або всім явищам певного класу.
3. (У релігійно-філософському вжитку) Божественна сутність, що пронизує весь світ і є його основою; пантеїстичне розуміння Бога як тотожного з природою.
Весь матеріальний світ, що існує, космічний простір із усіма небесними тілами, системами та галактиками.
Уся сукупність певних явищ, предметів, понять або сфера діяльності, що розглядається як цілісність (переносне значення).
У філософії — весь об’єктивний світ, буття в цілому.
1. Надмірна, показна вчена, що часто не має глибокого змісту; книжність, педантизм.
2. (Заст.) Знання, ерудиція, вченість (зазвичай у позитивному значенні).
1. (у математиці, геометрії) Який поєднує в собі властивості еліпса та параболи або стосується поверхні, утвореної рухом параболи, вершина якої ковзає по еліпсу, а площина паралельна заданому напрямку.
2. (у техніці, архітектурі) Який має форму або конструкцію, що поєднує еліптичні та параболічні елементи (наприклад, про еліптико-параболічні оболонки, склепіння).
1. Філософсько-етична концепція або життєва позиція, що полягає в безумовному та безмежному прощенні будь-яких образ, зла чи кривд, незалежно від їх тяжкості та обставин, часто на основі релігійних чи гуманістичних ідеалів.
2. (У побутовому вживанні) Надмірна, часто сліпа поблажливість та невибагливість у оцінці вчинків інших людей, що може сприйматися як слабкість або байдужість до порушення моральних норм.
1. Абсолютне прощення всіх провин, образ або шкоди, незалежно від їхньої тяжкості; здатність або намір прощати будь-що й будь-кого.
2. У релігійному контексті — божественна, безмежна милість, повне прощення гріхів з боку Бога; одна з іпостасей божественної любові.
3. (Переносно) Надмірна, часто безглузда поблажливість, невиправдана м’якість у оцінці чи ставленні до серйозних негативних вчинків, яка може сприйматися як байдужість або слабкість.
1. (від нім. Gelehrter — вчений) Заст. Уживалося в українській мові XIX — початку XX ст. для позначення вченого, освіченої, ерудованої людини; книжник, ерудит.
2. (від англ. gelernt — вивчений, засвоєний) У сучасному вживанні, переважно в інтернет-середовищі та молодіжному сленгу — людина, яка набула глибоких знань або майстерності в певній галузі (часто технічній, IT, мистецькій) шляхом самоосвіти, практики та власного досвіду, а не формальної освіти; самовчений експерт, профі.