Словник Української Мови
1. (біол.) Рід квіткових рослин родини айстрових, до якого належать соняшники; наукова назва — Helianthus.
2. (хім., заст.) Штучний органічний барвник жовтого кольору, що використовувався для фарбування тканин та в якості індикатора в аналітичній хімії; також відомий як метиловий помаранчевий.
1. Дія за значенням дієслова “втоплювати” — навмисне занурення, загортання чогось у рідину з метою просочування, насичення або обробки.
2. Процес або результат такої дії; стан предмета, що був занурений у рідину (наприклад, просочений, мокрий).
1. (від фр. emballage) Те саме, що упаковка — матеріал або пристрій, у який поміщають товар для збереження, транспортування та продажу.
2. (спец.) Сукупність заходів або операцій з пакування товарів, продукції.
1. У міфології та фольклорі — дух у вигляді жінки, що втопилася; водяна русалка, яка заводить людей у воду та губить їх.
2. Заст. Жінка або дівчина, що втопилася; утоплениця.
1. (в астрономії) Пов’язаний із першим або останнім видимим сходом або заходом зірки або планети, що збігається зі сходом або заходом Сонця.
2. (в астрономії) Який має період, що дорівнює проміжку часу між двома послідовними геліакічними сходами (або заходами) небесного тіла.
Втопленик — загальна назва для різних видів тіста, зазвичай прісного, яке готують шляхом заварювання окропом або варінням у воді, молоці чи іншій рідкій основі, часто з подальшим додаванням яєць та обсмажуванням; кулінарний термін.
Втопленик — страва української кухні у вигляді заварного тіста, яке роблять з борошна, завареного окропом, з додаванням яєць, соди, обсмаженого цибулі та сала, а потім запікають у духовці; вид запіканки або пампушок.
1. У давньогрецькій міфології — син бога Сонця Геліоса, зазвичай мається на увазі один із семи синів Геліоса та його сестри-океаніди Роди (Фаетон, Гелій, Егій, Кандал, Тріоп, Охім та Макрей), які після загибелі брата Фаетона були перетворені богами на тополі, а їхні сльози — на бурштин.
2. У давньогрецькій міфології — дочка бога Сонця Геліоса, зокрема одна з сестер Фаетона (наприклад, Геліади Лампатіє та Феба, жриці Афіни).
3. У переносному значенні — людина, яка живе у сонячному краї або залежить від сонячної енергії.
1. (від дієслова «втоняти») дія за значенням «втоняти» — ставати тоншим, втрачати товщину або об’єм; процес зменшення поперечного перерізу, товщини матеріалу, деталі тощо.
2. (спец., техн.) технологічна операція або природний процес, в результаті якого відбувається зменшення товщини, діаметра, розміру чогось (наприклад, втонення металу під час прокатки, втонення стовбура дерева до верхівки).
3. (перен., рідко) ослаблення, зменшення інтенсивності, сили або якості чогось (наприклад, втонення голосу, втонення уваги).
1. Річка в Казахстані, права притока Іртиша, що протікає через Уральські гори та Західно-Сибірську рівнину.
2. Рідкісне прізвище українського походження.
втомність — властивість за значенням прикметника втомний; стан, коли щось викликає втому, зумовлює відчуття стомленості.