Словник Української Мови
Ендоцитоз — це активний процес поглинання клітиною зовнішніх частинок або рідин шляхом утворення мембранних пухирців (везикул), що відокремлюються від плазматичної мембрани та переходять у внутрішнє середовище клітини.
У більш вузькому сенсі — один із основних механізмів транспорту макромолекул (наприклад, білків) через клітинну мембрану, протилежний за спрямуванням процесу екзоцитозу.
1. Технічний термін у металообробці: дійсний дієприкметник від дієслова “відклепати” — стан або результат відділення клепки від з’єднаних нею деталей шляхом зняття або зруйнування її головки.
2. Розмовне, переносне значення: різка, несподівана відповідь, категорична відмова або ухиляння від прямої відповіді, що ставить співрозмовника в безвихідь.
Ген-модифікатор — у генетиці: гіпотетичний ген, який здатний впливати на прояв інших генів, змінюючи їхню експресію або функцію, але не має самостійного фенотипового ефекту.
Ген-модифікатор — у літературознавстві та культурології: метафорична назва твору, ідеї чи явища, що суттєво трансформує, “модифікує” існуючі культурні коди, художні практики або суспільні уявлення.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. (у поліграфії, пакуванні) Технологічна операція або дефект, коли шар паперу, плівки, етикетки або іншого матеріалу, що був приклеєний, відшаровується, відстає від основи.
3. (розм.) Дія за значенням дієслова «відклеїти»; результат такої дії — відокремлення чогось, що було приклеєно.
ендоцервіцит — запальне захворювання слизової оболонки каналу шийки матки, що часто спричинене бактеріальною або вірусною інфекцією.
1. Дія за значенням дієслова «відкладати»; перенесення чогось на пізніший строк, затримка, відстрочка.
2. Те, що відкладено, заощаджено, накопичено; заощадження, запас.
3. У геології — шар гірської породи, що утворився внаслідок осідання та накопичення мінеральних або органічних речовин; відклад, осад.
1. Уживається для позначення повільного, нетерплячого руху або дії, що виконується з перервами, часто з відтінком небажання або ліні.
2. У музиці — позначення повільного, плавного темпу виконання (повільніше за ларго).
1. Дія за значенням дієслова “відкладати”; перенесення чого-небудь на пізніший строк, затримка, відстрочка.
2. Те, що відкладено, нагромаджено, зібрано про запас; запас, накопичення.
3. У геології — утворення покладів (корисних копалин, гірських порід) шляхом осідання речовини з води, повітря або з розплавів.
4. У біології — відкладення живих організмів (наприклад, комах) яєць у певне місце для розвитку потомства.
1. (У лінгвістиці) Такий, що має внутрішній центр, де один із компонентів синтаксичної конструкції виконує ту саму синтаксичну функцію, що й конструкція в цілому (наприклад, словосполучення «червона троянда» є ендоцентричним, бо його головне слово «троянда» може замінити все словосполучення).
2. (У ботаніці) Такий, що має точку росту, зародкову бруньку або калюсу всередині тканин, а не на поверхні.
3. (У психології, соціології) Зосереджений на власному внутрішньому світі, переживаннях; інтровертований, зорієнтований на себе та свою групу (про тип особистості, спільноту).
1. (геологія) Шар гірської породи, що утворився внаслідок осідання та накопичення мінеральних речовин протягом певного геологічного періоду; пласт, формація.
2. (біологія) Сукупність яєць, відкладених комахою, павукоподібним, земноводним або іншою твариною в один прийом у певному місці.
3. (переносне значення, рідко) Те, що відкладається, накопичується як запас або результат тривалого процесу.