1. Уживається для позначення повільного, нетерплячого руху або дії, що виконується з перервами, часто з відтінком небажання або ліні.
2. У музиці — позначення повільного, плавного темпу виконання (повільніше за ларго).
ген-ген
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
– Ач, утекла!..- мовить він голосно.- Ген-ген уже… за горою… Ну, та й дівчина ж!! І вертає він назад у Піски, радий та веселий, що хоч здалека побачив.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Аж ген-ген усi зiбралися круг ставка та й дивляться… А на вiщо дивляться, так гай, гай! Такого привиденiя навряд чи є хто у нашому селi самий старий, щоб тямив, яке теперечка буде в Конотопi… Та що ж там таке?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 3:
Та хапайся, сину, бо вже ген-ген з полудня, а треба вернутись завидна… Коли б ще снiгу не було, — казав Яким, удивляючись у край неба, — наче хмара насувається. Не гайся, Васильку, не гайся, бо нерано… На стареньких санях лежала вже ялинка.
— Невідомий автор, “177 Ialinka Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”
Частина мови: прислівник () |