Словник Української Мови
1. Процес отримання чогось через судове рішення, стягнення або присудження чогось у судовому порядку.
2. (у спеціальному значенні, переважно в історії права) Процедура позбавлення права власності на майно, землю тощо через судовий акт, конфіскація за рішенням суду.
Геокріологія — наукова дисципліна, що вивчає процеси замерзання, промерзання та відтавання гірських порід, ґрунтів, а також явища, пов’язані з утворенням і розвитком вічної мерзлоти (кріогенними процесами).
1. Процес отримання чогось через судове рішення; стягнення, одержання майна, коштів, прав або інших благ у результаті судового позову.
2. Результат такого процесу — те, що було отримано за рішенням суду.
Ентероцель — порожнина тіла у деяких тварин (наприклад, у голкошкірих, щетинкощелепних, хордових), що утворюється в ембріональному розвитку з випинання стінки первинної кишки.
1. Резервуар, пристрій або частина технічної системи, призначені для відстоювання рідин (води, стічних вод, нафтопродуктів тощо) з метою осадження та видалення механічних домішок, твердих частинок або інших речовин.
2. Технологічна ємність у виробництві (наприклад, харчовому, хімічному), де суміш відстоюється для поділу на фракції або очищення.
3. Розмовне, зневажливе позначення застарілої, відсталої думки, концепції або людини з консервативними, несучасними поглядами.
Ентерофаг — власна назва лікарського засобу, що є полівалентним бактеріофагом для лікування кишкових інфекцій; діє на збудників сальмонельозу, дизентерії, ешерихіозу та інших захворювань.
1. (мінералогія) рідкісний мінерал, сульфосількат свинцю та міді з формулою Pb₁₄Cu₆(AsO₄)₆(SO₄)S₃, що утворює чорні або темно-сірі кристали; знайдений у Швеції.
2. (геологія, історія) застаріла назва для позначення певних геологічних епох або хронологічних інтервалів в історії Землі; в сучасній науковій термінології не вживається.
1. Рідина, що залишилася після осідання на дно твердих частинок (мулу, осаду); також сам процес відстоювання.
2. Те, що втратило свою цінність, актуальність або якість; щось застаріле, непотрібне (переносне значення).
3. У техніці — пристрій або резервуар, в якому відбувається відділення твердих частинок від рідини шляхом їх осідання.
1. Дія за значенням дієслова “відстібати” — відокремлення, від’єднання чогось шляхом розстібання або відкріплення застібки, гачка тощо.
2. (перен., розм.) Різка словесна відповідь, відсіч, категорична відмова у відповідь на зауваження, дорікання або пропозицію.
Геокосмологія — наукова дисципліна на стику геології та космології, що вивчає взаємозв’язок та взаємовплив глобальних геологічних процесів на Землі з космічними факторами та явищами.
Геокосмологія — комплексне знання, спрямоване на дослідження Землі як складової частини Всесвіту, що розглядає планету в єдності з космічним середовищем, його еволюцією та впливом на формування геосфери.