Словник Української Мови
Геометеорологія — наукова дисципліна, що вивчає вплив метеорологічних факторів (атмосферного тиску, температури, вологості повітря тощо) на геологічні процеси та явища в літосфері, зокрема на сейсмічність, вулканічну активність, рухи земної кори.
Геометеорологія — розділ біометеорології, що досліджує вплив погодних умов та клімату на життєдіяльність людини, тварин і рослин у конкретних географічних регіонах.
1. Той, хто був насильно відокремлений, відірваний від свого народу, рідної землі або соціальної групи, часто внаслідок політичних репресій, депортації або війни.
2. У конкретно-історичному контексті (переважно у множині: відторженці) — представники українського населення етнічних земель, які внаслідок змін державних кордонів (наприклад, після Другої світової війни) опинилися поза межами УРСР, на території сусідніх держав (Польщі, Чехословаччини, Румунії).
3. Переносно: той, хто почувається відчуженим, відкинутим від колишнього кола, середовища, спільноти або ідей.
1. Дія за значенням дієслова “відторгати” або “відторгнути”; насильницьке відокремлення, відрив, відчленування частини території, майна тощо.
2. У медицині: відторгання, відокремлення віджилих, некротизованих тканин організму (наприклад, струпа від рани).
3. Переносно: різке внутрішнє неприйняття, відчуття глибокої неприязні, психологічна несприйнятливість до когось або чогось.
1. У давньогрецькій міфології — одна з німф, дочок Геї (богині Землі), які охороняли печери та підземні скарби.
2. У науковій термінології (геологія, палеонтологія) — рід викопних двостулкових молюсків родини геомерид (Geomerycidae), що існували в еоценову епоху.
1. Дія за значенням дієслова “відтоптувати”; отримання чогось (наприклад, місця, права, позиції) шляхом наполегливої боротьби, відстоювання своїх інтересів, часто з труднощами.
2. Рідко вживане: дія за значенням дієслова “відтоптувати” у прямому значенні — повторне або інтенсивне топтання ногами.
1. Стосунний до ентомології, властивий їй; пов’язаний з вивченням комах.
2. Призначений для досліджень у галузі ентомології.
1. (у давньогрецькій міфології) одна з трьох тисяч океанід, дочок Океана і Тетії, яка уособлювала геометричні властивості землі.
2. (заст., науковий термін) прилад для вимірювання площ земельних ділянок на карті або плані, що складався з системи важелів і покажчика; планіметр.
1. (заст.) Залишки, рештки чогось, що залишилися після основного процесу (наприклад, після перетоплювання, переробки).
2. (перен., розм.) Незначні, непотрібні залишки чогось; те, що не має цінності.
1. Фахівець з ентомології, науковець, який вивчає комах.
Процес визначення концентрації речовини в розчині шляхом додавання титранту до аналізованого розчину до досягнення точки еквівалентності, що фіксується за зміною кольору індикатора або іншим способом; титрування.