1. Той, хто був насильно відокремлений, відірваний від свого народу, рідної землі або соціальної групи, часто внаслідок політичних репресій, депортації або війни.
2. У конкретно-історичному контексті (переважно у множині: відторженці) — представники українського населення етнічних земель, які внаслідок змін державних кордонів (наприклад, після Другої світової війни) опинилися поза межами УРСР, на території сусідніх держав (Польщі, Чехословаччини, Румунії).
3. Переносно: той, хто почувається відчуженим, відкинутим від колишнього кола, середовища, спільноти або ідей.