Словник Української Мови
1. Особа, яка займається створенням асоціацій (об’єднань, спілок) або бере активну участь у їх діяльності; організатор, член асоціації.
2. У математиці (теорія алгебр): елемент бінарної операції, що показує ступінь її відхилення від асоціативності; формальний вираз, який дорівнює нулю для асоціативних операцій.
1. (у психології) такий, що стосується асоціацій (психічних зв’язків між явищами, поняттями, образами); що працює, функціонує на основі таких зв’язків.
2. (у лінгвістиці) такий, що стосується асоціацій між мовними одиницями (наприклад, словами) за їх значенням, формою або звучанням; пов’язаний з виникненням у свідомості одних мовних елементів при сприйнятті інших.
1. (в астрономії) що стосується астрофізики — розділу астрономії, який вивчає фізичну природу, будову, хімічний склад та еволюцію космічних об’єктів (небесних тіл) і Всесвіту в цілому.
2. (переносно) надзвичайно складний, абстрактний або грандіозний за масштабами, що нагадує про закони та явища космічного масштабу.
1. (від іт. a secco — насухо) В образотворчому мистецтві — техніка стінного живопису, при якій фарби наносяться на висохлу штукатурку; фреска по сухому ґрунту, на відміну від техніки «буон фреско», де робота ведеться по вологій.
2. В музиці — спосіб виконання речитативу, при якому співак супроводжується окремими, переважно акордовими, звуками на клавішному інструменті, що виділяють ритмічну структуру; речитатив секко.
1. Страхування (особи, майна, відповідальності тощо) як вид фінансової діяльності та сукупність правовідносин, що виникають з договору страхування; застарілий або спеціалізований термін, вживаний переважно в історичних, економічних або юридичних текстах.
2. (У переносному значенні) Вжиття заходів для запобігання ризикам, гарантування безпеки або забезпечення успіху в якійсь справі.
1. Стосовний до Аселя, пов’язаний з цим містом або його жителями (від назви міста Асель у Казахстані).
2. Стосовний до річки Асель, пов’язаний з нею (від гідроніма Асель).
1. Позбавлений смислового значення, що не має семантичного змісту; беззмістовний, безглуздий.
2. У лінгвістиці: такий, що не виражає самостійного лексичного значення, а виконує лише граматичну або формальну функцію (наприклад, деякі префікси, сполучники).
1. Мова програмування низького рівня, яка дозволяє писати програми, використовуючи мнемонічні позначення машинних команд та інструкцій процесора конкретної комп’ютерної архітектури.
2. Спеціалізована комп’ютерна програма (транслятор), що перетворює вихідний код, написаний на мові асемблера, у виконуваний машинний код (об’єктний файл).
1. Процес створення машинного коду з вихідного коду, написаного на мові асемблера, шляхом перетворення мнемонічних інструкцій та символічних адрес у двійкові команди, зрозумілі процесору комп’ютера; компіляція асемблерного коду.
2. Рідко вживана назва для процесу складання, збирання окремих частин у єдине ціле (за аналогією з англійським “assembling”).
1. Власна назва міжнародної компанії, що спеціалізується на виробництві та продажу високоякісних засобів для догляду за шкірою, волоссям і тілом, заснована в Швейцарії.
2. (У медицині) Відсутність або втрата здатності розуміти або використовувати знаки та символи (жести, міміку, піктограми), що виникає внаслідок ураження певних ділянок головного мозку; семантична агнозія.