Словник Української Мови
1. Пов’язаний з абстиненцією, що стосується абстиненції (у медицині — стану, що виникає при різкому припиненні вживання психоактивних речовин після тривалого вживання).
2. Характерний для стану абстиненції, що виявляє її ознаки (наприклад, абстинентний синдром).
1. (у філософії, психології) такий, що сприймає, спрямований на зовнішній об’єкт або навколишнє середовище; протилежний інтенційному (про свідомість, пізнання).
2. (у біології, медицині) такий, що стосується абієнта — організму, який зазнає впливу зовнішнього середовища або іншого організму.
1. Який стосується абієтинової кислоти, її похідних або містить її; властивий абієтиновій кислоті.
2. Який отримано з абієтинової кислоти або за її участю (наприклад, про ефіри, солі).
1. У біології та медицині — гіпотетична первісна жива істота, що, на думку деяких учених, виникла з неживої матерії в процесі абіогенезу.
2. У філософії та вченні про походження життя — загальна назва для уявних перших форм життя, що зародилися без участі інших живих організмів.
1. Пов’язаний з абіогенезом, тобто з теорією походження живого з неживої матерії в процесі еволюції.
2. У біології: такий, що стосується походження організмів без участі батьківських особин; що розвивається без попереднього зародка.
1. (в біології) стан повного призупинення життєвих процесів у організмі, за якого відсутні будь-які видимі ознаки життя, але зберігається здатність до повернення до життєдіяльності за сприятливих умов; приховане життя.
2. (в медицині) стан, близький до клінічної смерті, глибоке пригнічення життєвих функцій організму.
1. (у медицині) Пов’язаний з абіотрофією, тобто з прихованим, вродженим порушенням живлення та функцій певних тканин або органів, що з часом призводить до їх дегенерації та атрофії; стосовний до вроджених дистрофій.
2. (у біології, рідше) Такий, що стосується вродженої недостатності живлення клітин, тканин або організму в цілому.
Аблатив (від лат. ablativus — відкладний) — відмінок у мовах флективного типу (наприклад, латинській, санскриті, угорській), який виражає віддалення, відокремлення, джерело дії або порівняння і часто відповідає на питання «від кого?», «від чого?», «звідки?».
У сучасній лінгвістиці — граматична категорія (відмінок або його аналог), що позначає вихідний пункт руху, відділення частини від цілого або джерело інформації.
1. (у мовознавстві) Пов’язаний з аблаутом, що стосується аблауту; такий, що утворюється за допомогою аблауту.
2. (у лінгвістиці) Характеризуючийся чергуванням голосних у корені слова, що виражає граматичне значення (наприклад, у формах дієслова: несу — ніс, беру — бір).
Абликіт — власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Богородчанському районі; входить до складу Старобогородчанської селищної громади.