Значення
- (Інформаційні технології) –
Процес створення машинного коду з вихідного коду, написаного на мові асемблера, шляхом перетворення мнемонічних інструкцій та символічних адрес у двійкові команди, зрозумілі процесору комп’ютера; компіляція асемблерного коду.
- (Техніка) –
Рідко вживана назва для процесу складання, збирання окремих частин у єдине ціле (за аналогією з англійським “assembling”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. асемблювання, р. асемблювання, д. асемблюванню, з. асемблювання, о. асемблюванням, м. асемблюванні, к. асемблювання