Словник Української Мови
Віргінал — старовинний струнний клавішний музичний інструмент, різновид клавесина, поширений у XVI–XVII століттях, що має прямокутний корпус і струни, розташовані паралельно клавіатурі.
Віргінал — власна назва (Віргінал, Вірджинал) для позначення конкретного історичного інструмента або його сучасних відтворень.
Епіглотит — запальне захворювання надгортанника та навколишніх тканин, що характеризується раптовим початком, швидким розвитком, високою температурою, сильним болем у горлі, утрудненим ковтанням і диханням; небезпечний стан, що потребує негайної медичної допомоги.
Віргхата — власна назва міста в індійському штаті Гуджарат, відоме як важливий релігійний центр паломництва для джайнів, де розташовані численні стародавні храми.
Віргхата — власна назва пагорба або пагорбів (гірського хребта) в районі міста Бхавнагар (штат Гуджарат, Індія), які мають історичне та релігійне значення в джайнізмі.
Гептафторотанталат — хімічна сполука, сіль або естер танталової кислоти, що містить сім атомів фтору в складі аніона; зазвичай стосується йонів або сполук із загальною формулою [TaF₇]²⁻.
Віргогамія — у ботаніці: рідкісний спосіб вегетативного розмноження деяких рослин, коли бруньки або пагони, що утворюються на квітках або суцвіттях, падаючи на ґрунт, проростають у нові особини.
Віргогамія — у зоології: форма розмноження, при якій нові особини розвиваються з не запліднених яйцеклітин (партеногенез), характерна для деяких видів тварин, зокрема комах.
Епігенотип — сукупність епігенетичних модифікацій (наприклад, метилювання ДНК, модифікації гістонів) у геномі клітини, тканини або організму, що визначає активність генів без змін у послідовності ДНК і може бути наслідуваною при поділі клітин.
Епігенотип — характерний для певного стану клітини або організму паттерн епігенетичних маркерів, який формується під впливом факторів навколишнього середовища, розвитку чи захворювання і впливає на фенотип.
Вірго (лат. Virgo) — сузір’я зодіаку, розташоване між сузір’ями Лева та Терезів; шостий знак зодіаку, якому відповідає період з 24 серпня по 23 вересня.
Вірго — власна назва астероїда (№ 69), відкритого 1868 року.
Вірго — у давньоримській міфології: одна з найшанованіших богинь, уособлення цноти та чесноти; часто ототожнювалася з грецькою богинею Діке (Астреєю).
Хімічна сполука, солі або естері танталової кислоти, в якій сім атомів водню замінено на атоми фтору; зазвичай стосується аніону [TaF₇]²⁻ або його похідних.
Віргація — у метеорології: рідкісне оптичне явище в атмосфері, коли від нижнього краю хмари спускаються віялоподібні або струминчасті смуги опадів (дощу або снігу), що випаровуються, не досягаючи поверхні землі.
Віргація — у біології (зоології): спосіб розмноження деяких безхребетних тварин (наприклад, дощових черв’яків) шляхом поділу тіла на окремі сегменти (віргули), з кожного з яких розвивається нова особина.
1. Музична система, що складається з семи звуків (ступенів) в межах октави, утворюючи семиступеневу діатонічну гаму; семиступенева діатоніка.
2. У музикознавстві — теорія, що вивчає ладові системи, побудовані на основі семи звуків.