Словник Української Мови
Віраж-фіксаж — спеціальний хімічний розчин, що використовується у фотографії для закріплення (фіксажу) зображення на світлочутливому матеріалі (плівці, фотопапері) після його проявлення; закріплювач, фіксаж.
Віраж-фіксаж — комбінований фотографічний розчин, який одночасно зупиняє дію проявника, закріплює зображення (видаляє невідвернені галоїди срібла) і часто надає відбитку певний тонувальний відтінок (наприклад, віражує його у холодні тони).
1. У біології та медицині — процес індивідуального розвитку організму або окремих його органів, що охоплює всі зміни від початку зародкового розвитку до формування дорослої особини.
2. У геології — сукупність вторинних змін та перетворень, які зазнають гірські породи після свого утворення (діагенезу) під впливом хімічних, фізичних або біологічних факторів, що призводить до появи нових мінералів та структур.
3. У філософії та теорії пізнання — концепція, що розглядає розвиток як процес виникнення нових якостей і структур, які не були закладені спочатку, а утворюються внаслідок взаємодії з середовищем.
1. Різка зміна напрямку руху транспортного засобу (літака, автомобіля, мотоцикла тощо) на повороті, з креном або нахилом.
2. Крутий поворот, закруглення на дорозі, трасі, гоночній траєкторії, де така зміна напрямку відбувається.
3. У авіації — фігура пілотажу, горизонтальний розворот літака на 360° з креном.
4. У техніці — рідина (зазвичай нафтова фракція) для промивання деталей, обладнання під час ремонту або експлуатації.
5. У розмовній мові — несподівана, різка зміна в чомусь (у поглядах, ситуації, настрої).
Вірагінізм — власна назва літературно-мистецького угруповання (об’єднання) українських модерністів у Львові (1935–1939 роки), до якого входили письменники, художники та музиканти; назва походить від латинського «virago» (войовниця) та підкреслювало активну, новаторську позицію учасників.
Вірагінізм — творча платформа та сукупність художніх принципів, характерних для зазначеного угруповання, що поєднувала елементи експресіонізму, неокласицизму та фольклорної стилізації з акцентом на національну тематику та сучасні форми вираження.
1. (у літературознавстві) Семискладовий, що складається з семи складів (про віршований розмір, метричну одиницю).
2. (у музикознавстві) Семиступеневий, що охоплює сім основних ступенів (про звукоряд, лад).
Епігастрій — верхня центральна ділянка живота, що розташована безпосередньо під грудиною (між реберними дугами) і відповідає проекції шлунка та частини інших органів черевної порожнини; надчеревна ділянка.
Епігастрій — в анатомії: одна з дев’яти умовних областей, на які поділяють живіт для топографічного опису; розташована в середині верхнього відділу живота.
Вірагінність — властивість рослин, що полягає в утворенні вегетативних органів (наприклад, пагонів, листя) замість репродуктивних (квіток, насіння), що призводить до порушення нормального цвітіння та плодоношення.
Вірагінність — явище аномального розвитку у рослин, при якому частини квітки (найчастіше чашолистки, пелюстки) перетворюються на листоподібні утвори, що робить квітку стерильною або малодекоративною.
Віраго — у давньоримській міфології: одна з амазонок, союзниця троянців у Троянській війні.
Віраго — у переносному значенні: рішуча, войовнича, владна жінка; жінка з чоловічими рисами характеру або поведінки.
1. Анат. Який стосується епігастрія, тобто ділянки черевної порожнини безпосередньо під грудиною та між реберними дугами; розташований у цій ділянці.
2. Мед. Пов’язаний із захворюваннями, симптомами або відчуттями (наприклад, біль, дискомфорт) у епігастральній області.
Який стосується гептаоксодифосфату — сполуки, що містить два атоми фосфору та сім атомів кисню в молекулі, зазвичай у формі аніона P₂O₇⁴⁻ (пірофосфату).