Вченість — набутий систематизований обсяг знань, освіченість, ерудиція.
Вченість — властивість людини, що володіє глибокими знаннями в певній галузі; ознака вченого.
Вченість — застаріле позначення науки, наукового знання або вчення.
-
емфенівський
1. Стосовний до села Емфенів (нині — село Степове) на Херсонщині, пов’язаний із ним.
2. Стосовний до археологічної культури епохи бронзи (кінець III — початок II тисячоліття до н.е.), названої за знахідками біля села Емфенів, що характеризується курганними похованнями з особливими формами глиняного посуду та бронзовими виробами.
-
вчення
1. Система поглядів, ідей, концепцій, що розроблена певним мислителем, науковою школою або релігійним діячем; доктрина, теорія.
2. Процес отримання знань, навчання; сукупність знань, які отримують у навчальному закладі.
3. Настанови, повчання морально-етичного або життєвого характеру, що містять у собі певні правила поведінки.
-
гематокольпос
Гематокольпос — захворювання у гінекології, при якому у вагіні накопичується менструальна кров через наявність перешкоди для її відтоку (наприклад, при повній або частковій атрезії піхви).
-
вчащання
Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі; належить до Дубівської сільської територіальної громади.
-
емфатичний
1. (у мовознавстві) Який виражає підсилення, наголошування, емоційне виділення певного елемента мови (слова, фрази) за допомогою інтонації, лексичних засобів, граматичних конструкцій або порядку слів.
2. (переносно) Насичений емоційним напруженням, виразний, категоричний; такий, що різко підкреслює, акцентує думку або ставлення.
-
вчасність
Вчасність — властивість за значенням прикметника «вчасний»; своєчасність, наявність у потрібний, належний час.
Вчасність — своєчасна, вчасно надана допомога, підтримка або втручання.
-
гематозої
Гематозої — власна назва роду найпростіших одноклітинних паразитів родини Plasmodiidae, які спричиняють малярію у людини та тварин; до цього роду належать, зокрема, Plasmodium vivax, Plasmodium falciparum.
-
вцілілість
Властивість або стан того, що збереглося, уціліло, не загинуло, не зруйнувалося після якоїсь руйнівної події, катастрофи, небезпеки тощо.
-
емфаза
1. (у риториці та стилістиці) Стилістичний прийом, заснований на навмисному посиленні виразності мовлення шляхом особливого інтонаційного виділення, синтаксичного повтору, порядку слів або лексичних засобів для надання висловлюванню більшої емоційності та переконливості.
2. (у лінгвістиці) Наголошування, інтонаційне або граматичне виділення певного елемента вислову (слова, словосполучення) з метою надання йому особливої значущості в межах речення.
3. (у мистецтві та культурології) Акцент, особлива увага, що приділяється якій-небудь деталі, характеристиці чи якості для створення певного художнього ефекту або вираження основної ідеї.