Древослів

Словник Української Мови

  • вживляння

    1. Дія за значенням дієслова “вживляти” — процес впровадження, вмонтовування або встановлення чогось у щось інше, особливо в контексті техніки, технологій або біологічних систем (наприклад, вживляння мікрочіпа, електрода, імплантата).

    2. (Мед., біол.) Хірургічна або інша операція з введення та закріплення в тканинах організму штучного пристрою, трансплантата або біологічного матеріалу для заміни функції, протезування або лікування (наприклад, вживляння кардіостимулятора, зубного імпланта).

    3. (Перен.) Нав’язуване, насильницьке впровадження, інкорпорація чогось у певну систему, структуру або свідомість (наприклад, вживляння чужих ідей, норм).

  • екскаваторник

    Робітник, який керує екскаватором, займається розробкою ґрунту, корисних копалин або виконанням земляних робіт за допомогою цієї машини.

  • ґвинтувати

    1. Вкручувати, закріплювати або з’єднувати за допомогою ґвинта чи ґвинтової нарізі.

    2. Обертати щось навколо осі, закручувати, вкручувати (наприклад, ґвинт, болт, цвях-шуруп).

    3. Перен., розм. Робити щось дуже повільно, зволікати, тягти час; крутити, морочити голову.

  • вживлення

    1. Дія за значенням дієслова «вживити»; надання чому-небудь живої сили, енергії, активізація, пожвавлення.

    2. Мед. Хірургічна операція пересадки (трансплантації) живих органів, тканин або клітин від донора реципієнту з метою відновлення їх функції.

    3. Перен. Впровадження, включення чогось до певної системи, структури або процесу, надання чомусь реальної сили, дієвості.

  • гальваноскопія

    Гальваноскопія — метод виявлення електричного струму за допомогою його хімічної дії, заснований на спостереженні за виділенням металів із розчинів їхніх солей (електролізом) або за зміною забарвлення речовини під дією струму.

  • вживаність

    1. Властивість слова, словосполучення, граматичної форми або мовної одиниці бути поширеним, регулярно вживаним у мовленні певної спільноти або в певному стилі; ступінь поширеності, частоти вживання в мові.

    2. (У лексикографії та лінгвістиці) Критерій або характеристика, що відображає частоту та актуальність використання мовної одиниці в сучасній мовній практиці, що часто є підставою для включення її до словників.

  • вживання

    1. Дія за значенням дієслова «вживати»; використання чого-небудь для певної мети, користування чимось.

    2. Уживання, застосування (про ліки, засоби тощо).

    3. У мовознавстві: сукупність норм і правил, що визначають правильне, загальноприйняте в мовній практиці використання мовних одиниць (слів, словосполучень, граматичних форм).

  • екскаваторний

    1. Прикметник до слова «екскаватор»; властивий екскаватору, призначений для нього або пов’язаний з його роботою.

    2. Отриманий, виконаний або здійснений за допомогою екскаватора.

  • гальваноскопічний

    1. (фіз.) Пов’язаний з гальваноскопією, що стосується спостереження за електричними явищами за допомогою гальваноскопа.

    2. (перен., заст.) Надзвичайно чутливий, що реагує на найменші зовнішні впливи або зміни (за аналогією з чутливим гальваноскопом).

  • вжарювання

    Вжарювання — дія за значенням дієслова вжарювати, тобто процес тривалого або інтенсивного смаження продуктів до повної готовності або до утворення скоринки.

    Вжарювання — у технічній термінології (металургія, матеріалознавство) — процес термічної обробки металевих виробів або матеріалів у певному середовищі з метою надання їм заданих властивостей, аналогічний відпалу або гартуванню.