Значення
- (Техніка) –
Самохідна або причіпна будівельна машина для риття ґрунту, що має робочий орган у вигляді ковша або системи ковшів, які використовуються для розробки, відсипання або переміщення ґрунту, корисних копалин та інших матеріалів.
- (Техніка) –
Робочий орган (наприклад, ківш) подібної машини, призначений для копання та захоплення ґрунту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. екскаватор, р. екскаватора, д. екскаваторові, з. екскаватор, о. екскаватором, м. екскаваторі, к. екскаваторе
Походження слова (Етимологія)
Слово «екскаватор» походить з латинської мови, де дієслово «excavare» означало «видовбувати, бурити». Воно утворилося з префікса «ex-» (що означає «з, від») та дієслова «cavare» (що означає «робити порожнім, видовбувати»), яке пов’язане з прикметником «cavus» — «порожнистий, увігнутий». В українську мову це слово прийшло через російську або польську мови з німецької чи англійської, де воно звучить як «Ekskavator» або «excavator» відповідно.