Словник Української Мови
Екотопологія — розділ екології, що вивчає закономірності формування, просторову структуру, динаміку та функціонування екотопів як елементарних ландшафтних одиниць, а також взаємозв’язки між ними в межах геосистем.
Екотопологія — наукова дисципліна на стику екології та фізичної географії (ландшафтознавства), що займається дослідженням екотопів (фацій) — найменших територіально-однорідних природних комплексів, їх класифікацією, картографуванням і роллю в ландшафтній структурі.
1. Людина, яка судить про щось поверхнево, не вникаючи в суть справи; той, хто має непоглиблені, несерйозні знання.
2. Заст. Той, хто дивиться кудись з висоти, зверху вниз; спостерігач з висоти.
Галтування — власна назва села в Україні, що входить до складу Берегівської міської громади Берегівського району Закарпатської області.
1. Верхів’я річки, верхня частина її течії; місцевість, розташована біля витоку річки.
2. Заст. Височина, піднесена місцевість; верхів’я, вершина гори або пагорба.
1. Екотоп — це абіотична (нежива) частина біотопу, сукупність факторів неорганічного середовища (клімат, ґрунт, рельєф, гідрологічні умови тощо) на конкретній території, що безпосередньо впливає на життя організмів.
2. Екотоп — у вузькому, первісному значенні — ділянка земної поверхні з однорідними умовами середовища, яка займається певним угрупованням рослин (фітоценозом).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
2. (рідко) Жіночий відповідник до слова “верховод” — жінка, яка очолює, керує групою людей або має провідну роль у якійсь справі.
Перехідна зона між двома або більше сусідніми екологічними співтовариствами (наприклад, між лісом і степом), що характеризується різким градієнтом умов середовища та підвищеним біорізноманіттям.
1. (техн.) Призначений для галтування — обробки деталей у барабані з абразивними матеріалами для згладжування поверхні, заокруглення країв або очищення.
2. (техн.) Стосовний до процесу галтування або пов’язаний з ним (наприклад, галтувальний барабан, галтувальна машина).
1. (розм.) Бути в поганому настрої, хандрити, скиглити, нарікати.
2. (розм.) Марно витрачати час, байдикувати, ледарювати.
3. (заст.) Нудно та одноманітно говорити, базікати.
1. Дія за значенням дієслова “верховодити”; керівництво, управління ким-небудь або чим-небудь, часто з відтінком самовпевненого або свавільного нав’язування своєї волі.
2. Стан або положення того, хто верховодить; домінування, переважання, панування в певній сфері.