Словник Української Мови
1. Стосуючись експлуатації (у значенні використання техніки, обладнання, транспортних засобів, будівель тощо за їхнім призначенням), призначений для неї або пов’язаний з нею.
2. Характерний для періоду нормальної роботи, використання технічного об’єкта після його введення в дію; робочий.
3. Стосуючись експлуатації (у значенні використання кого-, чого-небудь для власної вигоди), примусової праці, пов’язаний з нею.
1. (геологія) Крутий, різкий вигин пласта гірської породи, що утворився внаслідок тектонічних процесів; складка, зігнута так, що її верхи опуклістю спрямовані вниз, антикліналь.
2. (переносне значення) Несподіваний, дивний або химерний вчинок, витівка; щось ексцентричне, що викликає подив.
1. (істор.) Склад для зберігання зброї, амуніції та військового спорядження; арсенал.
2. (заст.) Сховище, комора для різних товарів або припасів; склад.
1. Властивість за значенням прикметника “вивертливий”; хитромудрість, вигадливість, складність у формі, будові або вираженні.
2. Надмірна витонченість, манірність, зайва вигадливість у поведінці, мові або стилі.
1. Який стосується експлуатації (у значенні використання засобів виробництва та робочої сили для отримання прибутку), властивий експлуатації; який здійснює експлуатацію.
2. У марксистській теорії: який належить до суспільних класів, що привласнюють результати чужої праці, або стосується їх; який ґрунтується на експлуатації людини людиною.
Власна назва села в Україні, що входить до складу Білоцерківського району Київської області.
1. (зоол.) Рід комах родини блестянок, що живуть у гніздах бджіл або ос, паразитуючи на їхніх личинках; бджолина воша.
2. (іхт.) Рід дрібних прісноводних риб родини коропових, поширених у водоймах Європи та Азії; верховодка звичайна.
1. (геологія) Уламок гірської породи, який внаслідок тектонічних процесів опинився серед інших, геологічно відмінних від нього порід.
2. (біологія, діал.) Тварина або рослина, що відрізняється від типових представників свого виду незвичайною формою, забарвленням або будовою; уродливий екземпляр.
3. (переносне значення, розмовне) Про людину, яка відрізняється дивними, ексцентричними вчинками або химерним характером; дивак.
1. Система суспільних відносин, за якої власники засобів виробництва (експлуататори) привласнюють продукт праці безпосередніх виробників (експлуатованих), що є основою класового поділу та гноблення в антагоністичних формаціях.
2. Поведінка, діяльність або ставлення, характерні для експлуататора; використання праці, становища або здібностей інших людей для власної вигоди, користуючись їхньою безпорадністю, залежністю або довірою.
1. Рідкісна діалектна назва для пристрою або предмета, який використовується для вивертання, викручування чогось (наприклад, вивертачка для рукавиць після прання).
2. У переносному значенні — хитромудра, заплутана справа або ситуація, яка потребує нестандартного підходу для вирішення; каверзна проблема.
3. У деяких регіонах — жартівлива або образлива назва людини, яка вчиняє несподівані, дивні або хитрі вчинки; викрутень.