Словник Української Мови
Вклепка — у техніці: металева вставка, деталь, яку вклепують (вставляють, вбивають) у іншу деталь для зміцнення, відновлення різьби або захисту від зношування.
Вклепка — у ювелірній справі та обробці металів: технічний прийом або готова деталь, коли один метал (найчастіше дорогоцінний) вставляють у заглиблення, вирізане в іншому металі, для створення прикраси або орнаменту.
Вклепка — застаріле: дія за значенням «вклепати» (вставити клепкою), а також сама клепка як елемент кріплення.
1. Друкована ілюстрація, карта, схема тощо, що вклеюється між сторінками книги, журналу або іншого видання.
2. Окремий аркуш паперу з текстом або зображенням, що вклеюється в документ, зошит, блокнот для виправлення, доповнення або оформлення.
3. Техн. Процес або результат з’єднання деталей, матеріалів шляхом вклеювання одного елемента в інший або між ними.
1. Пов’язаний з електромагнетизмом, що стосується одночасно електричних і магнітних явищ, їх взаємозв’язку та взаємодії.
2. Створюваний або зумовлений спільним діянням електричного та магнітного полів (наприклад, про електромагнітне випромінювання, хвилю, поле).
3. Призначений для створення магнітного поля за допомогою електричного струму (наприклад, про електромагніт, електромагнітне реле).
1. (біол., іст.) Гіпотетичний пращур багатоклітинних тварин, запропонований Ернстом Геккелем; двопрошарковий організм, що нагадує сучасну гаструлу, з ротом і первинною кишковою порожниною.
2. (палеонт.) Викопна губка (Gastrea), рештки якої знайдені у докембрійських відкладеннях; названа на честь теоретичної моделі Геккеля.
1. Властивість за значенням прикметника “вкладний”: здатність чогось бути вкладеним, вміщуватися всередину чогось іншого або знаходитися в такому положенні.
2. У математиці, зокрема в теорії множин та топології: відношення між множинами або просторами, коли один об’єкт цілком міститься в іншому; властивість бути підмножиною або підпростором.
1. Жінка, яка вносить гроші на депозит у банк чи іншу фінансову установу, або ж жінка, що має грошовий вклад у такій установі.
2. У розширеному значенні — жінка, яка вносить свій внесок (інтелектуальний, творчий, матеріальний) у якусь справу, розвиток чогось.
3. (Застаріле, історичне) Жінка, яка добровільно або за обітницею проживала при монастирі, ведучи побожне життя, але не приймаючи чернечого постригу.
Електромагніт — пристрій, що створює магнітне поле за рахунок електричного струму, який проходить через його обмотку, і складається з феромагнітного осердя та котушки з провідника.
1. Особа, яка вносить гроші або інші матеріальні цінності на зберігання в банк, кредитну установу або фінансову організацію з метою отримання доходу у вигляді відсотків.
2. У розширеному значенні — той, хто вносить свій внесок (кошти, знання, зусилля) у спільну справу, розвиток чогось.
Хірургічна операція, що полягає в повному видаленні шлунка з наступним відновленням безперервності шлунково-кишкового тракту шляхом з’єднання стравоходу з тонкою кишкою.
1. Окремий аркуш паперу, картону, пластику тощо, що вкладається між сторінками книги, блокнота або в спеціальну папку для систематизації матеріалів, часто має виступаючий край (язичок) для позначення розділу.
2. Роздільний або знімний елемент конструкції (наприклад, у меблях, техніці), який вставляється в спеціальний паз або отвір.
3. В інформатиці: окрема панель у графічному інтерфейсі користувача, що дозволяє в одному вікні перемикатися між різними документами, сторінками вебсайту або розділами програми.
4. У поліграфії та видавничій справі: окремо надрукований аркуш (ілюстрація, карта, таблиця), що вклеюється або вкладається в книгу між певними сторінками.
5. У шитті: смужка тканини, яка вставляється в розріз деталі одягу для його оформлення чи зміцнення (наприклад, вкладка в рукаві).