• бод

    1. Одиниця швидкості передачі даних, що дорівнює одному символу (сигналу, зміні стану) за секунду; застосовується в телемеханіці, телекомунікаціях та інформатиці.

    2. У комп’ютерній техніці — застарілий синонім біта за секунду (bps), від якого сучасна термінологія рекомендує відрізняти, оскільки бод вимірює кількість змін сигналу, а не кількість переданих бітів.

  • богіфобія

    Богіфобія — ірраціональний страх або стійка неприязнь до людей, які ідентифікують себе як бісексуальні та/або гомосексуальні (богі), що проявляється у упередженні, дискримінації, агресії або соціальному відторгненні.

  • богхед

    1. Богхед — власна назва міста в окрузі Клінтон, штат Айова, США.

    2. Богхед — власна назва міста в окрузі Біг-Стоун, штат Міннесота, США.

    3. Богхед — власна назва міста в окрузі Бойсі, штат Айдахо, США.

    4. Богхед — власна назва невключеної території в окрузі Гарфілд, штат Колорадо, США.

    5. Богхед — власна назва невключеної території в окрузі Лейк, штат Каліфорнія, США.

  • богун

    1. Історичний термін: прізвисько видатного українського військового діяча, полковника Війська Запорозького часів Хмельниччини — Івана Богуна, відомого військовими талантами та героїчною обороною Вінниці (1651) і Могильова-Подільського (1653).

    2. Власна назва: історичний та сучасний топонім, що походить від прізвиська полковника Івана Богуна (наприклад, село Богунське, Богунський район у Житомирі).

    3. Переносне значення: символ мужності, безстрашності та військової доблесті в українській історичній традиції; ужиткове ім’я для позначення хороброї, вольової та рішучої людини.

  • бограч

    1. Традиційна угорська густа страва, яка є різновидом гуляшу, що готується в особливому казанку (також званому “бограч”) на відкритому вогні, зазвичай з кількох видів м’яса, овочів, паприки та спецій.

    2. Спеціальний казанок (часто з трьома ніжками та ручкою-дужкою), призначений для приготування однойменної страви на відкритому вогні.

    3. Назва селища міського типу в Закарпатській області України, адміністративного центру Боградівської селищної громади.

  • богоявлення

    1. Християнське свято, що відзначається 6 (19) січня на честь хрещення Ісуса Христа в річці Йордан та явлення усій Трійці (Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий); Водохреща, Йордан.

    2. У релігійному вжитку: явлення Бога, божественної сутності або сили людям у відчутному образі чи через конкретну подію.

    3. Переносно: рідкісна, несподівана та дуже приємна подія або поява когось, чогось; щось надзвичайно радісне (часто іронічно).

  • богошукачка

    1. Жінка, яка активно прагне духовного пізнання, шукає шляхи до Бога або вищої істини, часто через релігійні практики, молитву чи внутрішній самопізнання.

    2. Застаріла назва жіночої особи, яка належить до релігійно-філософської течії «богошукачів» (богошукачівства), що виникла на початку XX століття серед української інтелігенції та селянства і характеризувалася пошуками особистої, позацерковної віри, часто в поєднанні з ідеями морального самовдосконалення.

  • богошукач

    1. Людина, яка прагне знайти Бога або духовну істину, перебуває в активних пошуках віри, релігійного досвіду або божественного відкриття; релігійний шукач.

    2. Представник релігійно-філософської течії в Російській імперії (переважно серед селян та міщан) кінця XIX — початку XX століття, що відкидав офіційну церкву та обрядовість і шукав власні шляхи до Бога, часто у формі сектантства.

  • богошукання

    1. Релігійно-філософський рух, духовна течія або сукупність релігійних пошуків, спрямованих на відновлення або оновлення віри, глибше пізнання Бога, часто поза рамками офіційної церковної догматики.

    2. Індивідуальна духовна практика, внутрішній шлях людини, що полягає в активних пошуках Божественної істини, сенсу буття та відносин з Богом.

    3. Історично — назва конкретного релігійного руху в Російській імперії наприкінці XIX — початку XX століття, пов’язаного з інтелектуальними пошуками в галузі релігії серед інтелігенції.

  • богохульство

    1. Зневажливе висловлювання про Бога, святих, релігійні святині або догмати; образа того, що вважається священним у релігії.

    2. Крайня форма вільнодумства або безбожництва, що виражається в запереченні або глузуванні з основ віри.