богошукачка

1. Жінка, яка активно прагне духовного пізнання, шукає шляхи до Бога або вищої істини, часто через релігійні практики, молитву чи внутрішній самопізнання.

2. Застаріла назва жіночої особи, яка належить до релігійно-філософської течії «богошукачів» (богошукачівства), що виникла на початку XX століття серед української інтелігенції та селянства і характеризувалася пошуками особистої, позацерковної віри, часто в поєднанні з ідеями морального самовдосконалення.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |