богун

1. Історичний термін: прізвисько видатного українського військового діяча, полковника Війська Запорозького часів Хмельниччини — Івана Богуна, відомого військовими талантами та героїчною обороною Вінниці (1651) і Могильова-Подільського (1653).

2. Власна назва: історичний та сучасний топонім, що походить від прізвиська полковника Івана Богуна (наприклад, село Богунське, Богунський район у Житомирі).

3. Переносне значення: символ мужності, безстрашності та військової доблесті в українській історичній традиції; ужиткове ім’я для позначення хороброї, вольової та рішучої людини.

Приклади вживання

Приклад 1:
— запитав Іван Богун, красень-полковник, хоробрий воїн. — Нам би трохи часу, — сказав генеральний обозний Тимофій Носич.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Вихід VI Ті ж і Юзя, а потім — бандуриста, Богун і Ганна. Юзя У нас сьогодні старшина: когось-то До себе ждуть… Єлена Мені обридли страх Ці бенкети і буйні, й небезпечні, Де зараз ґвалт і співи за ковшем.
— Невідомий автор

Приклад 3:
Вихід X Ті ж і Чарнота, Глоба, Богун, бандуриста і Тиміш. Чарнота Пану сотнику чолом! — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |