Словник Української Мови
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Фастівському районі Київської області.
2. Розмовна назва річки Гвоздів, що протікає у Київській області, лівої притоки Ірпеня.
3. Рідкісна вживана назва для квітки гвоздики садової або декоративної (Dianthus), що походить від слова “гвоздик”.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі (за адміністративним поділом до 2020 року).
2. (рідко, заст.) Місцевість, простір або ділянка землі, розташована перед лобом (чолом) гори, пагорба або височини; передгір’я, підгір’я.
1. Великий, громіздкий віз або кілька возів, з’єднаних разом; також велика кількість возів, що рухаються разом.
2. (переносно) Щось дуже велике, громіздке, важке або важкокероване.
1. Який стосується гвоздики (рослини роду Dianthus), властивий їй або отриманий з неї.
2. Який стосується прянощів (висушених бруньок) гвоздичного дерева (Syzygium aromaticum), має їхній аромат або смак.
3. Який має колір, схожий на колір червоної гвоздики; яскраво-червоний з рожевим ато фіолетовим відтінком.
1. (фіз.) Пов’язаний з електрореологією, що стосується зміни реологічних властивостей (текучості, в’язкості) рідин, переважно дисперсних систем, під впливом електричного поля.
2. (техн.) Призначений для використання електрореологічного ефекту; властивий пристроям (наприклад, гальмам, муфтам, демпферам), робота яких заснована на управлінні в’язкістю рідини за допомогою електричного поля.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “візок”: невеликий віз, невелика колісна конструкція для перевезення вантажів або людей, що зазвичай штовхається або тягнеться вручну.
2. (переносно) Невелика кількість чогось, що можна перевезти одним рейсом такого візка; також образне позначення невеликого обсягу роботи, завдання.
3. (у техніці, розм.) Рухома частина деяких механізмів або пристроїв, що має вигляд невеликої платформи на колесах або повзунах (наприклад, у верстаті, друкарській машинці).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (Місц.) Місцева назва невеликого пагорба, горбка або височинки, що використовується в окремих регіонах Полісся.
Медичний метод діагностики, що поєднує рентгенівське дослідження з одночасним записом електричних потенціалів (електрокардіограми) для оцінки стану серця та судин під час навантаження.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “гвоздика” — квітка рослини роду Dianthus або букетик цих квітів.
2. Одна суха квіткова брунька пряної тропічної рослини Syzygium aromaticum, що використовується як приправа (зазвичай у множині: гвоздички).
3. Розм. Маленька цвяхова кілочок, цвяшок (зменш. від “гвоздик”).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст.) Той, хто займається перевезенням вантажів на возі; візник, перевізник.