1. Відноситися до когось, чогось з повагою, шанувати; брати до уваги, враховувати.
2. Розглядати когось, щось певним чином; мати про когось, щось певну думку, вважати.
3. (застаріле) Дбати, піклуватися про когось, щось; опікуватися.
-
вваляти
1. (розм.) Валяти, катати щось по чомусь або в чомусь, звичайно з метою очищення, згладжування тощо.
2. (перен., розм.) Проводити час у безділлі, лінуватися, валятися.
-
вважатися
1. Бути визнаним, оціненим кимсь або в якомусь середовищі певним чином; мати репутацію, статус, славу.
2. Бути прийнятим за когось або за щось; розглядатися як хтось або щось, прирівнюватися до чогось.
3. (У пасивних конструкціях) Бути предметом думки, міркування, обчислення або уваги.
-
гетьманів
Родовий відмінок множини від “гетьман” — вищий титул керівника козацької держави та верховного головнокомандувача війська в Україні доби Гетьманщини (XVI–XVIII ст.), а також керівника козацького війська у Речі Посполитій.
Назва історичної місцевості (урочища) чи частини населеного пункту, що походить від прізвища, титулу чи прізвиська власника або мешканців (наприклад, у Києві, Чернігові).
-
ерудит
1. Людина, яка володіє великою, різнобічною ерудицією; вчений, дуже начитана та освічена особа.
2. (У спеціалізованому вжитку) Назва одного з рівнів кваліфікації в деяких інтелектуальних іграх або системах знань.
-
ввалюватися
1. Різко, з силою впасти, вдаритися об щось або в щось; впасти з гуркотом, грюкотом.
2. Розм. Несподівано, навально прийти, завітати кудись.
3. Розм. Швидко, різко ввійти або в’їхати кудись (наприклад, у приміщення, на територію).
-
вважати
1. Мати певну думку про когось або щось, оцінювати, розглядати в якості когось, чогось; думати, гадати.
2. Приймати до уваги, брати під увагу, враховувати щось при ухваленні рішення чи висновку.
3. (У пасивній конструкції “вважатися”) Бути визнаним, оціненим у якості когось, чогось; мати репутацію, славу.
4. Застаріле: поважати, шанувати когось.
-
ввалювати
1. Різко, з силою вдаряти, вштовхувати когось або щось у щось, зазвичай з гуркотом або важким звуком.
2. Перен. Різко та несподівано втручатися в розмову, в справу, вводити в обіг якусь думку чи тему.
3. Розм. Їхати, в’їжджати або увійти кудись швидко, раптово, з розгону.
-
гетьманщина
1. Історичний період в Україні (друга половина XVII — XVIII століття), коли верховна влада належала гетьману, а територія мала автономний устрій у складі Російської держави; також сама ця державно-політична система.
2. Територія, яка перебувала під владою гетьмана та управлялася на основі автономного устрою протягом цього періоду.
3. Період правління конкретного гетьмана (наприклад, “гетьманщина Мазепи”).
-
вв’язуватися
1. Вступати у бійку, суперечку, конфліктну ситуацію; втручатися у сварку, сутичку.
2. Починати щось робити з ентузіазмом, занурюватися в якусь активність, діяльність або розмову.
3. Розпочинати тісні стосунки, зв’язок (часто любовний або приязний) з кимось.
4. (розм.) Ставати частиною чогось, вплутуватися у складну або небажану ситуацію.