Словник Української Мови
Буква
1. Історичний період в Україні (друга половина XVII — XVIII століття), коли верховна влада належала гетьману, а територія мала автономний устрій у складі Російської держави; також сама ця державно-політична система.
2. Територія, яка перебувала під владою гетьмана та управлялася на основі автономного устрою протягом цього періоду.
3. Період правління конкретного гетьмана (наприклад, “гетьманщина Мазепи”).
Приклад 1:
— личко делiкат‑не, довгобразе, з гостреньким носиком — затрачений, лагiдний, мовби внутрiшнiм усмiхом розвиднений тип краси, козацький барокковий портрет упродовж трьох столiть: Роксолана — Варвара Апостол — Варвара Лан‑гишiвна, — ех, була колись Гетьманщина, а тепер пропала! — кругловидо‑плахтянистi, ой‑пiд‑вишнею‑пiд‑черешнею кралi ще водяться, а от тих уже Бiг дасть, уже й твоя нещаслива врода на два порядки грубiша, вульгарнiша — не забувай додати: була!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
Грає кобзар, виспівує, Аж лихо сміється… «Була колись Гетьманщина, Та вже не вернеться!.. Встає хмара з-за Лиману, А другая з поля, Зажурилась Україна — Така її доля!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 3:
Дивишся на гетьманський лiс, згадується: гетьманщина, Гоголь, татари, Карло XII i т. iн. Тодi могили жеврiють, нiч, день, ранок, свiтанок — все одно… Над степами гойдається шулiка… Iз Дамаївки приїздили двоє: Павло й Мишко-комунiст.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”