1. Такий, що перебуває у взаємному зв’язку з кимось або чимось; пов’язаний один з одним, обумовлений один одним.
2. (У техніці, системах) Такий, у якому окремі частини, елементи або процеси взаємодіють між собою, утворюючи цілісну структуру.
-
взаємозбагачувальний
1. Такий, що сприяє взаємному збагаченню, обміну цінними якостями, знаннями, досвідом, що веде до розвитку обох сторін.
2. У лінгвістиці та термінології: такий, що стосується процесу взаємного поповнення лексики, мовних засобів між різними мовами або стилями мови.
-
взаємозацікавлений
1. Такий, що виявляє спільну зацікавленість у чомусь, має взаємний інтерес до справи, результатів діяльності тощо.
2. (У сфері відносин) Такий, що ґрунтується на обопільній зацікавленості сторін, коли кожна отримує свою вигоду або користь.
-
взаємозаперечний
1. Такий, що містить взаємні заперечення або суперечність сам собі, внутрішньо суперечливий.
2. (У логіці) Стосовний до двох суджень, які не можуть бути одночасно істинними, але можуть бути одночасно хибними; такий, що перебуває у відношенні контрарності.
-
взаємозамінюваний
1. Такий, що може заміняти собою інший об’єкт або бути замінений ним без шкоди для функціонування системи, втрати якості або суттєвої зміни властивостей.
2. Про стандартизовані деталі, вузли або продукти: однаковий за основними параметрами, розмірами та функціями, що дозволяє його використання замість аналогічного.
-
взаємозамінний
1. Такий, що може заміняти собою інший об’єкт або бути заміненим ним без шкоди для функціонування, якості або сенсу; рівноцінний за призначенням, властивостями або функцією.
2. У логіці та математиці: такий, що стосується величин, операцій або понять, порядок застосування або розміщення яких не впливає на кінцевий результат.
-
взаємозалежний
1. Такий, що перебуває у стані взаємної залежності, коли один об’єкт, явище або процес існує або функціонує завдяки іншому і навпаки.
2. (У логіці, математиці) Про зв’язок між поняттями, твердженнями або величинами, коли вони обумовлюють одне одного.
-
взаємозалежати
1. Перебувати у стані взаємної залежності, коли один об’єкт, явище або процес обумовлює інший і сам залежить від нього.
2. У логіці та математиці: бути у відношенні взаємної обумовленості, коли дві або більше змінні, твердження чи події визначають одне одного.
-
взаємодіяти
1. Перебувати у взаємному зв’язку, впливати один на одного, спільно діяти.
2. У фізиці, хімії та інших науках: виявляти вплив, діяти один на одного (про об’єкти, частинки, сили тощо).
-
взаємодіючий
1. (про суб’єкти, системи, процеси) Такий, що перебуває у взаємодії; такий, що впливає на інші об’єкти або явища та, у свою чергу, зазнає їхнього впливу; такий, що бере участь у спільній, двосторонній діяльності.
2. (у техніці, інформатиці) Такий, що забезпечує двосторонній зв’язок або реагує на дії користувача; інтерактивний.